ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2015 року Справа № 914/2137/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І. за участю представників сторін:позивачаМачуги О.С. - директора відповідачаПоліщук І.М. дов. від 06.10.2014 Салада Т.М. дов. від 06.10.2014.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу. Товариства з обмеженою відповідальності "Італія - Джинс - Груп"на постановувід 16.12.2014 Львівського а пеляційного господарського судуу справі№914/2137/14 господарського суду Львівської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальності комерційна науково - інженерна фірма "Композит"доТовариства з обмеженою відповідальності "Італія - Джинс - Груп"простягнення 530385,60 грнВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальності комерційна науково - інженерна фірма "Композит" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальності "Італія - Джинс - Груп" про стягнення 530385,60 грн.
Рішенням господарського суду Львівської області від 20.10.2014 (суддя Коссак С.М.) у задоволенні позову відмовлено.
За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальності комерційна науково - інженерна фірма "Композит" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 (головуючий суддя Костів Т.С., судді Марко Р.І., Желік М.Б.) скасоване з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
З Товариства з обмеженою відповідальності "Італія - Джинс - Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальності комерційна науково - інженерна фірма "Композит" стягнуто 530385,60 грн заборгованості, 10607,71 грн судового збору за
розгляд справи в суді першої інстанції та 5303,85 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Товариство з обмеженою відповідальності "Італія - Джинс - Груп" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 20.10.2014 залишити в силі, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 скасувати як таку, що суперечить приписам статті 323 Господарського кодексу України, пунктів 76, 82 загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затв. постановою Кабінету Міністрів України №668 від 01.08.2005.
Заявник вважає, що передане за актом №8.3 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2011 року обладнання марки VBW Engineering, не передбачено ні договором, ні техніко - економічним обґрунтуванням, ні кошторисом, ні іншою проектною документацією, а тому оплаті, в порядку пункту 82 загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, не підлягають.
Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи 06.09.2007 між сторонами було укладено угоду № 02-09/2007 на виконання будівельних, ремонтно - реконструкційних, оздоблювальних робіт (послуг), згідно пункту 1.1 якої замовник (відповідач) доручає, а виконавець (позивач) приймає на себе зобов'язання зі своїх матеріалів і (або) матеріалів замовника, на свій ризик та за рахунок замовника наступні роботи (послуги): реконструкція фабрики спортінвентарю в с. Дубина Львівської області, Сколівського району під потреби фабрики з пошиття джинсових виробів (згідно техніко-економічного обґрунтування Ш-02-07\2005К).
Перелік видів робіт та їхні характеристики викладені в "Техніко-економічному обґрунтуванні", яке є невід'ємною частиною даної угоди (пункт 1.2 угоди).
Згідно пункту 1.3 угоди проектна документація та дозволи на виконання робіт надаються замовником виконавцю до початку ведення робіт. Нескладні ремонтно-оздоблювальні та декорувальні роботи можуть виконуватись на підставі тимчасових дозволів.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 угоди ціна є динамічною і складає 41148125,00грн.
Згідно пункту 2.2 угоди плановий термін виконання робіт 2,5 роки.
Пунктом 3.3 угоди сторони передбачили, що оплата по угоді здійснюється: проміжкові аванси - згідно рахунків виконавця по домовленості (при необхідності складається сітковий графік оплат) та остаточний розрахунок згідно акта приймання - здавання виконаних робіт по угоді, чи окремих її етапів, протягом 3-х днів з моменту підписання таких актів.
Пунктом 4.2 угоди передбачено, що виконавець якісно, у відповідності до "Технічного завдання", проектної документації та сіткового графіку веде роботи (надає послуги). Виконання робіт по кожній з фаз відбувається згідно окремого додаткового погодження.
Відповідно до пункту 4.6 угоди після виконання робіт (послуг) по угоді чи окремих її станах виконавцем виставляється акт приймання - здавання робіт (послуг).
Судами встановлено, що виконавцем було виставлено на оплату акт №8.3 (загальнобудівельні роботи п.п.3.3) приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2011 року на суму 530385,60 грн, який відповідачем не оплачено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач намагався здійснити комплекс робіт з використанням матеріалів (обладнання), яке не передбачене умовами укладеної між сторонами угоди.
Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку, що матеріали, про сплату вартості яких виник спір, були прийняті відповідачем у власність, оскільки жодних погоджених сторонами домовленостей про отримання цього майна на зберігання відповідачем сторонами доведено не було. Відносини сторін, опосередковані цим актом, не обумовлюють обов'язку відповідача повертати це майно позивачу. Передане відповідачу за актом № 8.3 майно було прийнято останнім без зауважень, у т.ч. в частині невідповідності технічній документації, хоча така невідповідність могла бути виявленою відповідачем під час отримання майна. Зазначене свідчить про згоду сторін в частині моделі відповідної установки.
Також апеляційний суд зазначив, що місцевий суд не врахував, що весь комплекс робіт за угодою позивачем виконаний ще не був. Виконання робіт згідно угоди №02-09/2007р від 06.09.2007 та ТЕО Ш-02-07/2005 К, у якому опалювання і вентиляція виділено у окремий том, передбачені розділом у кошторисній документації, локальним кошторисом 2-1-11 на вентиляцію, технічними вимогами Державної інспекції з енергозбереження (теруправління по Львівській області) за № 18-13/227 від 07.04.2008, якими закріплено необхідність встановлення рекуператорів для припливно - витяжних установок. Суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги протокол погодження змін до проекту від 30.07.2008, який є результатом імплементації сторонами угоди Технічних вимог Державної інспекції з енергозбереження (теруправління по Львівській області) за № 18-13/227 від 07.04.2008, якими приписано встановлення систем рециркуляції повітря.
Касаційна інстанція не може погодитись із таким висновком з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи спір стосується розрахунків по договору на виконання будівельних, ремонтно - реконструкційних, оздоблювальних робіт, який за своєю правовою природою є договором підряду.
Згідно статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Суд апеляційної інстанції без посилання на будь - які норми права, договору або інші підстави виникнення прав та обов'язків ототожнив передачу матеріалів за актом виконаних робіт, складеним на виконання будівельного контракту з оплатною передачею у власність.
При цьому, апеляційний суд, спростовуючи висновки місцевого суду про відсутність підстав для оплати обладнання, як такого, що не змонтовано дійшов висновку, який суперечить його ж висновку про необхідність оплати переданого вентиляційного обладнання, а саме про те, що комплекс робіт згідно ТЕО Ш-02-07/2005 та іншої техдокументації стосовно припливно - витяжних установок ще не виконано.
Сервіси для юристів