Постанова ВГСУ від 03.02.2014 року у справі №913/1123/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2014 року Справа № 913/1123/13

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіПрокопанич Г.К.,cуддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "ТЕРРА ЛЕКС"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 10.09.2013 р. (головуючий суддя Марченко О.А., судді Зубченко І.В., Татенко В.М.)у справі№ 913/1123/13 Господарського суду Луганської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "ТЕРРА ЛЕКС"доПриватного підприємства "ТЕРРА"протлумачення положень договору оренди нежитлового приміщення,за участю представників:позивачаДатченко В.В.,відповідачане з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 16.07.2013 р. у справі

№ 913/1123/13 позовні вимоги задоволені: розтлумачено зміст п. 5.4 укладеного між сторонами договору оренди № 389 від 30.12.2011 р. наступним чином: "Пункт 5.4 договору оренди № 389 від 30.12.2011 р. передбачає право орендодавця в односторонньому порядку на власний розсуд переглянути розмір орендної плати з будь-яких підстав з подальшим зверненням до орендаря з пропозицією щодо внесення змін до договору, та не надає права в односторонньому порядку змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір орендної плати без внесення відповідних змін до договору.".

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.09.2013 р. рішення Господарського суду Луганської області від 16.07.2013 р. скасовано та прийнято нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказану постанову скасувати, а рішення місцевого суду - залишити в силі.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, зокрема ст.ст. 6, 213 ЦК України, ст. 67 ГК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, однак представник відповідача у судове засідання не з'явився. Зважаючи на те, що явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а також беручи до уваги достатність матеріалів для розгляду касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 30.12.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "ТЕРРА ЛЕКС" (орендар) та Приватним підприємством "ТЕРРА" (орендодавець) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 389, згідно з яким орендодавець передає орендарю в тимчасове користування за плату, в порядку та на умовах, встановлених цим договором, нежитлове приміщення № 74, яке розташоване за адресою: м. Луганськ, 16-та Лінія, буд. 23 для розміщення офісу (п. 1.1 договору).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що даний договір набуває юридичної сили з моменту його підписання сторонами. Строк оренди встановлюється до 31.12.2012 р. та починає обчислюватися з моменту підписання сторонами акту передачі-приймання об'єкту оренди.

Згідно з п. п. 5.1, 5.2 договору розмір місячної орендної плати з ПДВ становить 3.360,00 грн. Орендна плата починає нараховуватись з моменту підписання сторонами акту передачі-приймання об'єкту оренди.

Орендодавець має право на власний розсуд в односторонньому порядку переглянути розмір орендної плати (п. 5.4 договору).

Як встановлено судами, листом від 15.08.2012 р., надісланим на адресу ТОВ "Юридична фірма "ТЕРРА ЛЕКС", Приватне підприємство "ТЕРРА" повідомило, що відповідно до п. 5.4 договору оренди з 01.08.2012 р. встановлюється розмір орендної плати у сумі 100.000,00 грн. за місяць.

Позивач зазначає, що відповідач таким чином фактично в односторонньому порядку змінив розмір орендної плати. При цьому жодних змін до договору стосовно розміру орендної плати сторони не вносили.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у договорі оренди нежитлового приміщення № 389 від 30.12.2011 р. немає будь-яких незрозумілих слів, понять, термінів, які не дають змоги з`ясувати дійсні наміри сторін при підписанні даного договору, що є підставою для тлумачення правочину відповідно до ст. 213 ЦК України. При цьому апеляційний суд відзначив, що, подаючи позов у зазначеній справі, позивач фактично порушив питання про зміну встановленого сторонами порядку визначення розміру орендної плати, а не про тлумачення його умов.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та вважає, що місцевий суд підставно задовольнив позовні вимоги, виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 1-4 ст. 213 Цивільного кодексу України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).

На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином, необхідною умовою для тлумачення договору судом за статтею 213 Цивільного кодексу України є наявність у договорі будь-яких незрозумілих слів, понять або термінів, які не дають змоги з'ясувати дійсні наміри сторін, і в даному випадку таким поняттям є "перегляд розміру орендної плати".

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до ч. 3 ст. 762 Цивільного кодексу України договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.