ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2015 року Справа № 925/570/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Гончарука П.А.суддів Кондратової І.Д. Стратієнко Л.В. (доповідач)за участі представників: позивача: відповідача: 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: не з'явився Луговський О.С. не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської радина рішення та постановуГосподарського суду Черкаської області від 02 липня 2015 року Київського апеляційного господарського суду від 29 вересня 2015 рокуу справі№ 925/570/15за позовомкомунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської радидоДепартаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаДепартамент економіки та розвитку Черкаської міської радипро стягнення 243 754,47 грнВСТАНОВИВ:
У березні 2015 р. позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням заяви про уточнення) про стягнення з відповідача 243 754,47 грн, з яких 161 506, 19 грн - основний борг, 21 185,55 грн - пеня, 50 386,01 грн - інфляційні втрати, 10 676,72 грн - 3% річних.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.07.2015 (суддя - Потапенко В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 (головуючий - Гаврилюк О.М., судді - Зубець Л.П., Мартюк А.І.), позов задоволено частково.
Стягнуто з Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради на користь комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради 161 506,19 грн основного боргу, 50 386, 01 грн інфляційних втрат, 10 676,72 грн 3% річних та судові витрати.
В решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору і неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судами, 24.05.2012 між комунальним підприємство теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради (постачальник), Департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради (генеральний замовник), Департаментом управління справами Черкаської міської ради (правонаступником якого є Департамент організаційного забезпечення Черкаської міської ради - замовник) було укладено рамкову угоду з постачання водяної пари і гарячої води (теплової енергії) № 146, за умовами якої постачальник здійснює постачання водяної пари і гарячої води (теплової енергії) замовнику, який зобов'язаний оплатити прийняту теплову енергію.
Відповідно до п. 1.2. угоди постачальник зобов'язувався здійснити постачання водяної пари і гарячої води (теплої енергії) замовнику в обсязі 1978 Гкал на потреби бюджетних установ на підставі балансової належності за адресами: м. Черкаси, вул. Б. Вишевецького, 36 (будівля виконавчого комітету Черкаської міської ради); м. Черкаси, вул. 30 років Перемоги, 24 (приміщення міського архіву); м. Черкаси, вул. Благовісна, 170 (комплекс споруд); м. Черкаси, бул. Шевченка, 117 (будівля Соснівського районного виконавчого комітету).
Ціна угоди становить 1 743 649,36 грн, у т.ч. ПДВ - 290 608,23 грн (п. 3.1. угоди).
Згідно з п. 4.1. угоди розрахунки за постачання водяної пари і гарячої води (теплової енергії) здійснюються шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника після пред'явлення ним рахунку у термін до 10 числа місяця, що наступає за розрахунковим.
У період з жовтня 2012 по грудень 2012 позивач поставив на об'єкти відповідача теплову енергію на загальну суму 607 505,87 грн, однак відповідач оплатив її частково, на суму 445 999,68 грн, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 161 506,19 грн.
Статтями 525, 526 і 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Аналогічні приписи містить і ст. 193 ГК України.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У зв'язку із тим, що відповідач своїх зобов'язання за угодою належним чином не виконав, чим порушив її умови та вимоги ст. ст. 525, 526 ЦК України, то господарські суди прийшли до правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 161 506,19 грн.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано стягнув з відповідача 50 386,01 грн інфляційних втрат та 10 676,72 грн 3 % річних.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
У п. 7.3.3. рамкової угоди сторони погодили, що за порушення строків виконання грошового зобов'язання, передбачених п. 4.1 угоди, замовник сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, включаючи день оплати.
Здійснивши перерахунок пені та застосувавши позовну давність, заявлену відповідачем у справі, господарські суди прийшли до висновку про відмову у позові в частині стягнення з відповідача пені і правильність висновків в цій частині відповідачем не оскаржується.
Також суди прийшли до правомірного висновку, що відповідно до ст. 25 ГПК України заміна сторони у справі на його правонаступника можлива на будь-якій стадії провадження, а тому місцевий суд обґрунтовано здійснив заміну відповідача - Департамента управління справами Черкаської міської ради на Департамент організаційного забезпечення Черкаської міської ради і доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують, правонаступництво якого в спірних відносинах підтверджується також фактом укладення з ним 10.01.2013 р рамкової угоди № 28/01 з постачання пари і гарячої води (теплової енергії) ( урахуванням додаткової угоди від 09.08.2013 р.) до тих же об'єктів, що і за спірною угодою.
Інші посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги також не підтверджуються матеріалами справи, спростовуються висновками судів та не доведені відповідно до вимог ст. 33 ГПК України.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Сервіси для юристів