ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2015 року Справа № 912/1684/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
ГоловуючогоГончарука П.А. (доповідача),СуддівКондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 6 липня 2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 3 вересня 2015 року у справі №912/1684/15 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" про стягнення суми, -
Встановив:
У травні 2015 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" 538 102,80 грн. пені, 412 418,26 грн. 3% річних, 4 092 244,05 грн. інфляційних втрат за прострочення оплати природного газу, поставленого за договором купівлі-продажу природного газу №13/3547-ТЕ-18.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 6 липня 2015 року у справі №912/1684/15, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 3 вересня 2015 року, відмовлено у задоволенні позову.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду скасувати та прийняти у справі нове рішення про задоволення позову.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається та судами попередніх інстанцій встановлено, що 28 грудня 2012 року між ПАТ "НАК" Нафтогаз України" (продавець) та ДП "КТ" ТОВ "ЦНТІ УНГА" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/3547-ТЕ-18, за умовами якого у 2013 році у власність покупця передається природний газ, ввезений на митну територію України продавцем за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", за що покупець зобов'язується здійснити оплату на умовах цього договору.
Згідно п. 6.1 договору оплата здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором поставки природного газу сторони несуть відповідальність, передбачену законом та цим договором (п. 7.1 договору поставки природного газу). У разі невиконання покупцем п. 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу протягом січня-квітня та жовтня-грудня 2013 року природний газ на загальну суму 32 107 906,12 грн.
Покупець за отриманий газ розрахувався частково на суму 6 768 414,78 грн.
Між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, Департаментом фінансів Кіровоградської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Кіровоградської міської ради, Головним управлінням Житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради, ДП "КТ" ТОВ "ЦНТІ УНГА" та НАК "Нафтогаз України" укладено договори №421/30 від 26 вересня 2014 року та №546/30 від 2 жовтня 2014 року про організацію взаєморозрахунків відповідно до пункту 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", предметом яких є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 ст. 14 та пункту 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014 року №30.
Даними договорами сторони визначили порядок проведення взаєморозрахунків, зокрема те, що відповідно до п.п. 2, 8 погоджено перелік підприємств, установ та організацій, що беруть участь у проведенні взаєморозрахунків та послідовність виконання сторонами договору, в тому числі для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2013 рік в сумі 8 016 676,61 грн. та в сумі 17 322 814,73 грн. за договором від 28 грудня 2012 року №13/3547-ТЕ-18.
Підпунктом 2 п. 11 договорів про організацію взаєморозрахунків сторони домовились не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості за договором №13/3547-ТЕ-18, а в п. 16 встановили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.
Платіжними дорученнями №16 від 29 вересня 2014 року та №18 від 10 жовтня 2014 року ДП "КТ" ТОВ "ЦНТІ УНГА" було перераховано позивачу НАК "Нафтогаз України" підтверджені договорами про організацію взаєморозрахунків суми заборгованості в розмірі 8 016 676,61 грн. та в сумі 17 322 814,73 грн. за поставлений у 2013 році згідно договору №13/3547-ТЕ-18 природний газ, внаслідок чого заборгованість за вказаним договором купівлі-продажу природного газу була повністю погашена.
Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача сум пені, 3% річних та інфляційних втрат внаслідок порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу №13/3547-ТЕ-18 від 28 грудня 2012 року, нарахованих позивачем за період з 1 квітня по 15 жовтня 2014 року, з урахуванням ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення ч. 1 ст. 509, ст. 526, ч. 1 ст. 546, п. 1 ст. 547, ч. 1 ст. 548, ч.ч. 1, 3 ст. 549, ст. 610, ч. 1 ст. 612, ст.ст. 625, 655, ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України, зазначив, що у зв'язку з укладенням договорів про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, позовні вимоги позивача є безпідставними.
Суди попередніх інстанцій встановивши, що умовами договорів про організацію взаєморозрахунків передбачалося не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але також змінювалися порядок і строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору купівлі-продажу, і, що сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору купівлі-продажу, дійшли правильного висновку, що уклавши договори про організацію взаєморозрахунків, сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу.
При цьому, ці договори не передбачали можливості існування між сторонами інших грошових зобов'язань і підстав для інших грошових вимог, а тому враховуючи повне погашення заборгованості відповідача за договором купівлі-продажу природного газу №13/3547-ТЕ-18 за рахунок коштів субвенції з державного бюджету відбулось у порядку та строки, передбачені договорами про організацію взаєморозрахунків, а тому суди попередніх інстанцій правильно вказали, що для застосування санкцій, визначених умовами договору купівлі-продажу, а також наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених договором про організацію взаєморозрахунків.
Крім того, сторони пунктом 17 договорів про організацію взаєморозрахунків засвідчили, що після виконання договорів вони не матимуть одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору, тому правових підстав для задоволення позову немає.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що вимоги, викладені у позові, суперечать наявним в матеріалах справи доказам та не підлягають задоволенню.
Доводи касаційної скарги щодо порушення місцевим та апеляційним господарськими судами ст.ст. 525, 526, 599,625, 631 ЦК України та ст. 617 ГК України є безпідставними, оскільки ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні положень зазначених статей, а також, як і інші твердження позивача, зазначені в касаційній скарзі, дублюють доводи апеляційної скарги, яким судом другої інстанції під час перегляду справи в апеляційному порядку була надана відповідна та обґрунтована правова оцінка, зводяться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення та переоцінка яких, в силу вимог ст. 1117 ГПК України, не входить до компетенції суду касаційної інстанції, а тому такі твердження скаржника не можуть бути підставою для зміни або скасування прийнятих у справі судових рішень.
З огляду на викладене, прийняті у справі рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції слід залишити в силі.
Сервіси для юристів