Постанова ВГСУ від 02.12.2015 року у справі №910/12786/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року Справа № 910/12786/15 Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Грека Б.М.суддів:Васищака І.М., Студенця В.І.,за участю представників сторін позивача - Татарчук О.Л.; відповідача - Клюсова Т.М.;розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська комунальна компанія"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від06.10.2015та на рішенняГосподарського суду міста Києвавід13.07.2015у справі № 910/12786/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Київська комунальна компанія"доКиївського міського територіального відділення Антимонопольного комітету Українипровизнання незаконним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська комунальна компанія" (далі - ТОВ "Київська комунальна компанія") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання незаконним та скасування рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 26.03.2015 у справі № 134-01/11.14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2015 порушено провадження у справі № 910/12786/15 за позовом ТОВ "Київська комунальна компанія" до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання незаконним та скасування рішення.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Марченко О.В.) від 13.07.2015 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Зубець Л.П., судді Мартюк А.І.. Новікова М.М.) від 06.10.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 та рішенням господарського суду міста Києва від 13.07.2015, ТОВ "Київська комунальна компанія" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права. Скаржник посилається, зокрема на те, що відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення не було дотримано положень Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.02.2002 № 49-р.

Окрім того, ТОВ "Київська комунальна компанія" посилається на те, що судами неправильно застосовано положення ст. 113 Конституції України, ст. 2 Закону України "Про столицю - місто-герой Київ", положення ст. 24 Житлового кодексу України, та положення ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та не перевірено рішення Київського міського територіального відділення АМК України на предмет дотримання вказаних норм законодавства.

ТОВ "Київська комунальна компанія" через канцелярію суду подано заяву про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 у даній справі до закінчення його перегляду в порядку касації.

Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів не знайшла правових підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1211 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою сторони чи прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.

Про зупинення виконання судового рішення виноситься ухвала.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015, у задоволенні позову ТОВ "Київська комунальна компанія" відмовлено.

Рішення про відмову в позові не підлягає примусовому виконанню.

Київське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України подало відзив на касаційну скаргу ТОВ "Київська комунальна компанія", в якому просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Відповідно до розпорядження Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 24.11.2015 № 05-05/2446 для розгляду касаційної скарги ТОВ "Київська комунальна компанія" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 та на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 зі справи № 910/12786/15, сформовано колегію суддів у такому складі: суддя Грек Б.М. - головуючий, судді Васищак І.М., Студенець В.І.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами до Відділення АМК надійшло звернення Прокуратури міста Києва від 17.09.2014 №07/1/1-905 вих. 14 (вх. від 17.09.2014 №09-9/2698) щодо перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист економічної конкуренції при наданні послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у місті Києві.

Рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України №36/01-р/к:

- визнано, що ТОВ "Київська комунальна компанія" протягом періоду з 01.04.2013 по 12.11.2014 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в межах території міста Києва, де розташований будинок за адресою: м. Київ, вул. Кондратюка, 7, який знаходиться в експлуатації та обслуговуванні ТОВ "Київська комунальна компанія", з часткою 100%, оскільки на цьому ринку у нього немає жодного конкурента (пункт 1);

- визнано дії ТОВ "Київська комунальна компанія", які полягали в укладенні із споживачами (власниками (наймачами) квартир у будинках) "Договорів про надання послуг з управління, утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, комунальних послуг", редакція яких не відповідає Типовому договору, затвердженому Постановою КМУ №529, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в межах території міста Києва, де розташований будинок за адресою: м. Київ, вул. Кондратюка, 7, який знаходиться в експлуатації та обслуговуванні ТОВ "Київська комунальна компанія", що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливими за умов існування значної конкуренції на цьому ринку (пункт 2);

- за вчинене порушення, викладене в пункті 2 резолютивної частини рішенням №36/01-р/к, відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону накладено на ТОВ "Київська комунальна компанія" штраф у сумі 68 000 грн. (пункт 3);

- зобов'язано ТОВ "Київська комунальна компанія" припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 2 резолютивної частини рішення №36/01-р/к, шляхом приведення "Договорів про надання послуг з управління, утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, комунальних послуг" у відповідність до Типового договору, затвердженого Постановою КМУ №529, у двомісячний строк з дня отримання рішення (пункт 4).

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ТОВ "Київська комунальна компанія" до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України №36/01-р/к.

Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.