ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2015 року Справа № 906/461/15
Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Грека Б.М., суддів Васищака І.М., Студенця В.І., за участі представників сторін ОСОБА_1, ОСОБА_2 (дов. від 27.04.2015), ОСОБА_3 (дов. від 18.11.2015), ОСОБА_4 (дов. від 18.11.2015), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 30 червня 2015 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23 вересня 2015 року у справі № 906/461/15 за позовом підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, третя особа - Коростишівська міська рада, про стягнення 14 952 грн 52 коп. та зобов'язання звільнити торгівельні майданчики,
УСТАНОВИВ: У березні 2015 року підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати згідно договору оренди від 31 грудня 2013 року № 131 за торгівельні майданчики НОМЕР_1 і НОМЕР_2 у сумі 1 569 грн 68 коп. та 13 382 грн 84 коп. пені, а також про зобов'язання звільнити торгівельні майданчики НОМЕР_1 і НОМЕР_2 шляхом вивезення металевих кіосків за межі території підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок".
Відповідач позов не визнав, посилаючись на недійсність договору.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 27 травня 2015 року до участі у справі третьою особою залучено Коростишівську міську раду.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 30 червня 2015 року (суддя Н. Сікорська), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23 вересня 2015 року, позов задоволено.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просить рішення та постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами до спірних правовідносин статей 782, 785 Цивільного кодексу України, статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.
Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте представник Коростишівської міської ради в судове засідання не з'явився.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Господарськими судами встановлено, що відповідач є підприємством, яке засноване Коростишівською районною спілкою споживчих товариств, яка є власником майна підприємства.
Коростишівській районній спілці споживчих товариств на підставі рішення виконкому Коростишівської міської ради № 209 від 25 травня 2006 року було видане свідоцтво від 2 червня 2006 року № 796 про право власності на майновий комплекс (дев'ять приміщень), розташований в АДРЕСА_1.
Між підприємством Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) 31 грудня 2013 року укладено договір оренди №131 (далі - договір), предметом якого є торгівельні майданчики НОМЕР_1 та НОМЕР_2 площею 6,75 м2 та 8 м2, власником яких є Коростишівська районна спілка споживчих товариств і обліковуються на балансі підприємства.
Умовами договору сторони погодили, що об'єкт оренди надається орендодавцем у тимчасове платне користування орендарю для провадження торговельної діяльності; орендна плата складає 364 грн 50 коп. та 461 грн 60 коп. на місяць та вноситься орендарем на розрахунковий рахунок або в касу орендодавця до 10 числа місяця, за який проводиться оплата; орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, а також відповідно до пункту 3.3 договору щоденно сплачувати контролеру-касиру ринку вартість за користування додатковою площею ринку (пункти 1.3, 3.1, 4.3.4 договору). Орендар набуває права користування об'єктом оренди з дати початку дії договору відповідно до пункту 6 договору - з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року включно.
Розмір орендної плати визначено відповідно до наказу директора ринку від 30 грудня 2013 року № 53, згідно якого вартість 1 м2 оренди торгівельного місця на місяць становить 67 грн 95 коп.
Відповідач сплатив оренду плату за січень, лютий та березень 2014 року в загальній сумі 2 470 грн 30 коп.
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань, 26 червня 2014 року орендодавець направив орендарю претензію щодо сплати боргу за квітень - червень 2014 року в сумі 2 475 грн 45 коп., а також заявив про відмову від договору в порядку статті 782 Цивільного кодексу України та пункту 4.2.4 договору, та вимагав повернути об'єкт оренди.
Орендар погасив борг у розмірі 826 грн 10 коп. проте об'єкт оренди не повернув.
У січні 2015 року позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити неустойку за користування річчю за час прострочення - з 28 червня 2014 року по 14 січня 2015 року в сумі 12 391 грн 47 коп. У відповідь на претензію відповідач зазначив, що договір є нікчемним.
Позивач вважає, що зобов'язання за договором припинилися з 27 червня 2014 року і, оскільки відповідач не повернув предмети оренди, на підставі статті 785 Цивільного кодексу України звернувся до господарського суду з вимогою про звільнення торгівельних майданчиків НОМЕР_1, НОМЕР_2 та про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 1 569 грн 68 коп. і неустойки за користування торгівельними майданчика за час прострочення в сумі 13 382 грн 84 коп.
Відповідно до пункту 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Порушенням зобов'язання згідно статті 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Неналежним виконанням, виходячи з установлених господарськими судами обставин, є несплата відповідачем орендної плати протягом значного періоду часу, що також тягне за собою правові наслідки, передбачені частиною 1 статті 782 Цивільного кодексу України.
Частинами 1 і 5 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
За обставин невиконання відповідачем грошових зобов'язань, господарські суди, встановивши в його діях склад цивільного правопорушення, застосувавши до спірних правовідносин правила статті 193 Господарського кодексу України, статей 525 і 526 Цивільного кодексу України, обґрунтовано задовольнили позов у частині стягнення 1 569 грн 68 коп. основного боргу.
Згідно з приписами статті 782 Цивільного кодексу України орендодавець має право відмовитися від договору найма і вимагати повернення речі, якщо орендар не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Позивач відмовився від договору у зв'язку з тим, що відповідач не сплачував орендну плату протягом трьох місяців. У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (частина 1 статті 785 Цивільного кодексу України). Аналогічна норма узгоджена сторонами у пункті 4.3.8 договору, відповідно до якого, у разі припинення або розірвання договору, орендар зобов'язаний у семиденний термін звільнити об'єкт оренди та повернути його орендодавцеві у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду.
Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина 2 статті 785 Цивільного кодексу України).
Сервіси для юристів