Постанова ВГСУ від 02.12.2015 року у справі №904/5437/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року Справа № 904/5437/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губенко Н.М.,

суддів: Барицької Т.Л.,

Картере В.І. (доповідач)

за участю представників:

ПАТ "Укрсоцбанк" - Боровського М.Є.,

ПАТ "КБ "Земельний Капітал" - Малої Л.М.,

ОСОБА_6 - не з'явився,

ОСОБА_5 - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.09.2015

та на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2015

у справі № 904/5437/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Земельний Капітал"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) ОСОБА_6;

2) ОСОБА_5

про звернення стягнення на нерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПАТ "КБ "Земельний Капітал" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про звернення стягнення на нерухоме майно.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2015 (суддя Новікова Р.Г.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 (колегія суддів у складі: суддя Бахмат Р.М. - головуючий, судді Євстигнеєв О.С., Вечірко І.О.), у задоволенні позову відмовлено. Приймаючи вказані рішення, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що в даному випадку неможливо звернення стягнення на передане в іпотеку майно, оскільки ПАТ "КБ "Земельний Капітал" майно в іпотеку не передавало, а особа (ОСОБА_5.), яка уклала з позивачем іпотечний договір, не мала права його передавати.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.09.2015, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2015 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 204, 586 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 17, 23 Закону України "Про іпотеку". Так, на думку позивача, господарськими судами не враховано, що договір іпотеки № 492 від 07.06.2007, укладений АКБ СР "Укрсоцбанк" та майновим поручителем ОСОБА_5 не визнано судом недійсним, а отже він є чинним, іпотека не припинена і є чинною, оскільки відсутні будь-які встановлені законодавством підстави для припинення чинності іпотеки. У цьому зв'язку позивач вважає, що ПАТ "Укрсоцбанк" як іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням незалежно від набуття права власності на предмет іпотеки іншою особою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

У запереченнях на касаційну скаргу ПАТ "КБ "Земельний Капітал" просить касаційну скаргу залишити без задоволення. Так, на думку відповідача, ОСОБА_5, яка уклала з позивачем іпотечний договір, не мала права розпоряджатися майном, переданим в іпотеку.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:

- 04.06.2007 АКБ СР "Укрсоцбанк" (кредитор) та фізичною особою ОСОБА_6 (позичальник) був підписаний договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 07.1/158-7, згідно з умовами якого кредитор зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості повернення, строковості, платності та цільового характеру використання;