ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2015 року Справа № 4/7 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Луцьку (голова комітету кредиторів)на ухвалувід 11.08.2015 господарського суду Рівненської областіта постановувід 29.09.2015 Рівненського апеляційного господарського судуу справі№ 4/7 господарського суду Рівненської області про банкрутствотовариства з обмеженою відповідальністю "Рівнекульттовари", м. РівнеліквідаторХомишин І.Г., м. Львівза участю 1. Товарної біржі "Наша", м. Львів; 2. товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінвестгруп", с. Зміїнець Волинської області в судовому засіданні взяли участь представники:
боржника ПАТ "Укрексімбанк"Звольська Н.О., довір.; Татушко Р.В.. довір.ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 09.02.2010 порушено провадження у справі № 4/7 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнекульттовари" в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство).
Постановою господарського суду Рівненської області від 18.03.2010 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру призначено ліквідатором арбітражного керуючого Хомишина І.Г. та інше.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 25.03.2015 визнано Товарну біржу "Наша" учасником провадження у справі про банкрутство.
У жовтні 2014 року ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - ПАТ "Укрексімбанк", кредитор) звернувся до суду із заявою про визнання недійсними результатів аукціону від 23.09.2014 з продажу частини майна боржника - лот № 3 приміщення котельної у м. Рівному по вул. Дворецькій, 93, посилаючись на незаконну реалізацію заставного майна боржника окремими лотами, а не цілісним майновим комплексом, як це передбачено ст. 44 Закону про банкрутство, та без згоди заставного кредитора.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 18.11.2014, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.01.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2015, у задоволенні заяви кредитора відмовлено з підстав відсутності порушень вимог чинного законодавства при проведенні аукціону.
У червні 2015 року кредитор звернувся з іншою заявою про визнання недійсними результатів аукціону від 16.04.2015 з продажу іншої частини майна боржника - лот № 1 - склад-магазин та лот № 2 - адміністративно-побутовий комплекс у м. Рівному по вул. Дворецькій, 93 з аналогічних підстав, наведених у раніше поданій ним заяві.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 11.08.2015 (суддя Заголдна Я.В.) відмовлено в задоволенні заяви ПАТ "Укрексімбанк" про визнання недійсними результатів аукціону від 16.04.2015. Суд першої інстанції вказав про відсутність порушень порядку проведення спірного аукціону.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 (судді: Тимошенко О.М. - головуючий, Крейбух О.Г., Юрчук М.І.) зазначену ухвалу залишено без змін із тих же підстав. Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, апеляційний господарський суд також вказав, що початкова вартість майна, а також можливість зниження вартості майна до 50% були заздалегідь погоджені ліквідатором із заставним кредитором.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПАТ "Укрексімбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким результати аукціону від 16.04.2015 визнати недійсними.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 42, 44 Закону про банкрутство. Скаржник зазначає про не отримання його згоди на зниження початкової вартості майна, неправомірну реалізацію ліквідатором майна на аукціоні одразу окремими лотами, а не цілісним майновим комплексом.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як вбачається, загальний обсяг визнаних ліквідатором грошових вимог кредиторів боржника становить 24 979 466,50 грн. При цьому грошові вимоги ПАТ "Укрексімбанк" на суму понад 24 мільйони гривень забезпечені іпотекою цілісного майнового комплексу боржника (склад-магазин, адміністративно-побутовий комплекс та котельня) за адресою: м. Рівне, вул. Дворецька, 93 загальною заставною вартістю 19 418 400 грн. (договір іпотеки від 28.05.2007 № 8608Z12).
Саме частина цього майна боржника, а саме лот № 1 - склад-магазин площею 3202,5 кв.м. та лот № 2 - адміністративно-побутовий комплекс площею 100,1 кв.м. була предметом реалізації на спірному аукціоні 16.04.2015.
Відповідно до протоколів аукціонів від 16.04.2015 № 5-018 та № 5-019 організатором аукціону проведено реалізацію вказаної частини цілісного майнового комплексу окремими лотами, які реалізовані відповідно лот № 1 - за 1 509 580,80 грн. (при початковій вартості 2 903 040 грн.), лот № 2 - за 436 966,40 грн. (при початковій вартості 840 320 грн.).
Слід зазначити, що з числа положень Закону про банкрутство, в яких ідеться про продаж майна у ліквідаційній процедурі, необхідно виходити насамперед з тих приписів, які визначають відповідну судову процедуру і вміщені в розділі III "Ліквідаційна процедура" (оцінка майна банкрута; продаж майна банкрута; передання активів боржника, які залишаються не проданими на час закінчення ліквідаційної процедури тощо). Що ж до норм розділу IV Закону про банкрутство "Продаж майна у провадженні у справі про банкрутство", то вони застосовуються субсидіарно, тобто у випадку, якщо відповідне питання не врегульовано зазначеними приписами.
Так, частина 5 ст. 44 Закону про банкрутство встановлює обов'язок ліквідатора здійснювати продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу і тільки у разі, якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.
Отже, Законом про банкрутство встановлено пріоритет реалізації майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу та одночасно встановлено гарантію для кредиторів боржника, яка полягає в тому, що початковою вартістю такого майна повинна бути сукупність усіх визнаних грошових вимог кредиторів боржника.
При цьому ліквідатором з урахуванням положень статті 66 Закону про банкрутство при реалізації цілісного майнового комплексу має бути дотримано повну процедуру продажу майна, визначену Розділом ІV Закону про банкрутство, з проведенням, за наявності підстав, як повторного аукціону, так і другого повторного аукціону, і лише потім вирішено питання щодо продажу майна боржника частинами.
Будь-які правочини щодо реалізації майна боржника, укладені у порушення встановленого законодавством порядку, є нікчемними та не можуть мати правових наслідків.
У даному випадку судами встановлено, що спірний майновий комплекс, який складається з трьох об'єктів, був одразу виставлений ліквідатором на аукціон окремими лотами, із окремим визначенням початкової вартості кожного об'єкта, що є грубим порушенням вимог ст.ст. 43, 44 Закону про банкрутство.
Більше того, відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону про банкрутство продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.
Листом від 03.04.2014 кредитор надав згоду на реалізацію заставного майна на аукціоні та одночасно наголосив на необхідності реалізації майна одним лотом (а.с. 102, том 5).
Проте суди попередніх інстанцій вказаних обставин щодо недотримання ліквідатором встановленого ст. 44 Закону про банкрутство порядку реалізації майна боржника взагалі не досліджували, обмежившись лише посиланням на повідомлення ліквідатором заставного кредитора про проведення спірного аукціону.
Таким чином, суди припустились порушення норм ст.ст. 47, 43 ГПК України, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, в зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що судами дана правильна юридична оцінка спірним правовідносинам.
Сервіси для юристів