ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2014 року Справа № 916/2510/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого Овечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,за участю представників:стягувача -Осадчий К.Є., боржника органу ДВС-не з'явились, -не з'явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській областіна ухвалу та постановугосподарського суду Одеської області від 03.09.2014 Одеського апеляційного господарського суду від 09.10.2014у справі№916/2510/13за скаргою стягувачаПАТ "ЕК "Одесаобленерго"на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області(боржник- ДП "Підприємство південної виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51)" ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.09.2014 (суддя Малярчук І.А.), винесеною на підставі ст.1212 ГПК України та залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.10.2014 (судді: Головей В.М., Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.), задоволено скаргу ПАТ "ЕК "Одесаобленерго" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області (далі - ВПВР УДВС ГУЮ в Одеській області) шляхом визнання неправомірними дій ВПВР УДВС ГУЮ в Одеській області щодо повернення наказу господарського суду Одеської області №916/2510/13 від 13.12.2013 та зобов'язання ВПВР УДВС ГУЮ в Одеській області прийняти до виконання наказ господарського суду Одеської області №916/2510/13 від 13.12.2013 та відкрити виконавче провадження по виконанню зазначеного наказу.
Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області в поданій касаційній скарзі просить ухвалу та постанову скасувати, відмовити у задоволенні скарги стягувача повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.19,25,26,47,51 Закону України "Про виконавче провадження" та ст.1212 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що винесення постанови про відкриття виконавчого провадження чи відмову у його відкритті можливе лише за умови саме письмової заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження, а не про його відновлення. При цьому, заявник вказує на відсутність надходження до нього від стягувача в липні 2014 року як заяви про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Одеської області №916/2510/13 від 13.12.2013, так і завіреної належним чином копії ухвали господарського суду Одеської області від 18.06.2014 з відміткою про набрання нею чинності.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника стягувача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала від 03.09.2014 - зміні з наступних підстав.
Як встановлено судами, рішенням господарського суду Одеської області від 25.11.2013р. позовні вимоги ПАТ "ЕК Одесаобленерго" задоволено частково. 13.12.2013р. на виконання зазначеного судового рішення видано відповідний наказ.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.06.2014 скаргу позивача щодо визнання недійсною постанови про повернення виконавчого документа №41363156 від 26.03.2014р. задоволено в повному обсязі, визнано недійсною постанову ВПВР УДВС ГУЮ в Одеській області від 26.03.2014 про повернення виконавчого документа стягувачеві.
Частиною 1 ст.11 та ч.1 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст.17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; в інших передбачених законом випадках.
Відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
Положення ч.ч.1,2 ст.26 Закону передбачають, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у ст..17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 18 цього Закону; офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження. Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом.
02.07.2014р. ПАТ "ЕК Одесаобленерго" направило заяву №21/622 від 01.07.2014 про відновлення виконавчого провадження разом з судовим наказом до ВПВР УДВС ГУЮ в Одеській області згідно ухвали господарського суду Одеської області від 18.06.2014.
Пунктом 1.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.
В порушення приписів згаданої Інструкції 18.07.2014р. на адресу ПАТ "Одесаобленерго" замість прийняття постанови від ВПВР УДВС ГУЮ в Одеській області надійшов лист №09.1-11691/В-8, яким відмовлено у задоволенні зазначеної заяви з тих лише мотивів, що ухвала суду від 18.06.2014 не засвідчена належним чином та відсутня відмітка щодо дати набрання нею законної сили. Однак, апеляційна інстанція встановила, що ухвала суду від 18.06.2014 надсилалася до ВПВР УДВС ГУЮ в Одеській області.
Приймаючи до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ВПВР УДВС ГУЮ в Одеській області не мав законних підстав для повернення наказу господарського суду Одеської області від 13.12.2013 у справі №916/2510/13.
Отже, при прийнятті оскаржуваних ухвали та постанови суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про незаконність оформлення листом від 11.07.2014 №09.1-11691/В-8 відмови державного виконавця у відновленні виконавчого провадження за відповідною заявою стягувача.
Разом з тим, судами не враховано, що на спірні правовідносини відновлення виконавчого провадження поширюється дія статті 51 Закону України "Про виконавче провадження".
Так, згідно з ч.ч.1,3,4 ст.51 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби. Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), якому повернуто виконавчий документ, зобов'язаний у тримісячний строк з дня надходження відповідної постанови пред'явити його до виконання.
Таким чином, імперативна норма ч.1 ст.51 Закону України "Про виконавче провадження" не ставить обов'язковість відновлення виконавчого провадження постановою державного виконавця у залежність від повторного подання стягувачем заяви про відкриття виконавчого провадження, так як достатнім вважається надходження державному виконавцю рішення (ухвали) суду про визнання незаконною (недійсною) постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу.
У зв'язку з цим, колегія визнає такими, що не мають значення для справи, твердження скаржника про відсутність надходження до нього заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Одеської області від 13.12.2013 №916/2510/13 в липні 2014 року, а саме після винесення ухвали господарського суду Одеської області від 18.06.2014 у даній справі, оскільки, як достеменно встановлено судами, до заяви стягувача від 01.07.2014 №21/622 про відновлення виконавчого провадження було додано виконавчий документ (наказ господарського суду Одеської області від 13.12.2013 №916/2510/13), а належним чином засвідчена копія ухвали господарського суду Одеської області від 18.06.2014 надійшла до органу ДВС безпосередньо від господарського суду Одеської області, що підтверджується повідомленням від 01.07.2014 про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с.205 том 2).
Наведене також свідчить про те, що в силу приписів ч.1 ст.51 Закону України "Про виконавче провадження" питання про відновлення виконавчого провадження мало бути вирішене державним виконавцем протягом 02-04.07.2014р.
Натомість, слід врахувати, що чинне законодавство у сфері виконавчого провадження не передбачає можливості відмови державного виконавця у відновленні виконавчого провадження за умов попереднього визнання судом незаконною (недійсною) постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу.
При цьому, виходячи зі змісту ч.4 ст.51 Закону України "Про виконавче провадження" питання про відкриття виконавчого провадження має бути вирішене державним виконавцем після отримання виконавчого документа від стягувача, якому з моменту надходження постанови про відновлення виконавчого провадження надається трьохмісячний термін для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Викладене узгоджується з положеннями ч.5 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження", згідно якої повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Водночас, колегія зазначає, що оформлене оскаржуваною ухвалою від 03.09.2014 задоволення скарги стягувача в частині зобов'язання ВПВР УДВС ГУЮ в Одеській області відкрити виконавче провадження по виконанню наказу господарського суду Одеської області №916/2510/13 від 13.12.2013 суперечить змісту ст.51 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки ґрунтується на помилковому ототожненні термінів "відкриття" і "відновлення" виконавчого провадження, окремо врегульованих законодавцем (статті 25 та 51 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно).
Відповідно до п.5 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції.
Зважаючи на вищенаведене, з метою приведення резолютивної частини оскаржуваної ухвали у відповідність з приписами ст.51 Закону України "Про виконавче провадження" та змістом заяви стягувача від 01.07.2014 №21/622, колегія вбачає підстави для зміни ухвали шляхом вказівки в пункті 3 її резолютивної частини про відновлення виконавчого провадження замість його відкриття, що, в свою чергу, обумовлює часткове задоволення вимог скарги ПАТ "ЕК "Одесаобленерго" від 28.07.2014 №2-3105/14 шляхом внесення відповідних змін до пункту 1 резолютивної частини ухвали від 03.09.2014.
Зважаючи на вищезазначене, колегія вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги шляхом зміни ухвали від 03.09.2014, а саме шляхом викладення пунктів 1 та 3 її резолютивної частини в новій редакції.
Сервіси для юристів