ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2014 року Справа № 916/2287/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Б. Дроботової - головуючого, Г. М. Мачульського, Л. І. Рогачза участю представників: прокурораКлюге Л.М., посв. № 014652позивачане з'явився (про час і місце судового засідання повідомлені належно)відповідачаКебус М.В., дов. від 19.11.2014третьої особине з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської областіна постановуОдеського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 у справі№ 916/2287/14 Господарського суду Одеської областіза позовом прокурора Татарбунарського району Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕД ФОРЕСТ"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаТатарбунарська районна рада Одеської областіпровизнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов'язання повернути земельну ділянку
ВСТАНОВИВ:
13.06.2014 прокурор Татарбунарського району в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства в Одеській області звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки (кадастровий № 5125080400:01:001:1013), розташованої на території Білоліської сільської ради загальною площею 20,0000 га, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕД ФОРЕСТ" та Головним управлінням Держземагентства в Одеській області 25 лютого 2014 року та про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕД ФОРЕСТ" повернути земельну ділянку розташовану на території Білоліської сільської ради загальною площею 20,0000 га (кадастровий № 5125080400:01:001:1013) за межами населеного пункту, до земель державної власності в особі Головного Управління Держземагенства в Одеській області (в редакції уточнень від 20.06.2014).
Позовні вимоги вмотивовано приписами статей 203, 215 Цивільного кодексу України, позаяк спірний договір оренди в порушення приписів статті 13 Закону України "Про оцінку земель" (у відповідній редакції) укладений без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є обов'язковим у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності; укладення договору без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки створило умови спричинення шкоди фінансовим інтересам держави у вигляді ненадходження коштів до бюджету.
Відповідач відхилив позовні вимоги повністю, вказавши, що позов подано за відсутності порушеного права позивача, яке підлягає захисту, а твердження заявника про те, що за наявності технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельної ділянки розмір орендної плати був би іншим, ніж передбачено договором, є необґрунтованим припущенням; нормативна грошова оцінка земельної ділянки не є істотною умовою договору, а спірний договір містить всі визначені законом істотні умови та необхідні додатки; законодавство, що діяло на момент укладення договору, передбачало можливість укладання договору оренди землі державної та комунальної власності і визначення розміру орендної плати без проведення грошової оцінки; здійснивши державну реєстрацію права оренди за спірним договором, державний реєстратор підтвердив відповідність договору вимогам чинного законодавства; за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 у справі "Стретч проти Сполученого королівства", що є джерелом права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини", визнання недійсним договору, за яким особа отримала майно від держави, та подальше позбавлення цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим; заявник невірно розрахував вартість спірної земельної ділянки.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.07.2014 (суддя Никифорчук М.І.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 (судді: Величко Т.А. - головуючий, Таран С.В., Ярош А.І.) рішення місцевого суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.
Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, заступник прокурора Одеської області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Касаційну скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме, статті 13 Закону України "Про оцінку земель", статей 43, 111-28 Господарського процесуального кодексу України; вказано, що наявність державної реєстрації спірного правочину не впливає на можливість реалізації особою права на її судовий захист у спосіб, визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, безпідставно не взято до уваги приписи статті 13 Закону України "Про оцінку земель" (у відповідній редакції) щодо обов'язкового проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, а також обов'язкову правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 22.05.2013 по справі № 6-11цс13; спір розглянуто з підстав, які у позовній заяві в якості підстав позову не наводились; помилково взято до уваги наведене відповідачем рішення Європейського суду з прав людини до правовідносин, які не стосуються позбавлення особи (відповідача) прав на майно.
Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на касаційну скаргу відхилив її доводи як безпідставні, вказавши на законність та обґрунтованість судових рішень.
Позивач та третя особа не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення прокурора, та представника відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
Господарськими судами встановлено, що наказом Головного Управління Держземагенства в Одеській області № ОД/Б125080400:01:001/00000045 від 27.08.2013 надано дозвіл відповідачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років для розміщення та експлуатації сонячної електростанції орієнтованою площею 20 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які не надані у власність чи користування на території Білоліської сільської Ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населеного пункту).
Наказом № ОД/5125080400:01:001/00000292 від 25.02.2014 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років відповідачу для розміщення та експлуатації сонячної електростанції за адресою Білоліської сільської Ради (за межами населеного пункту) площею 20 га (в т.ч. пасовища - 20 га), кадастровий номер 5125080400:01:001:1013 (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення). Пунктом 3 вказаного наказу визначено, що до проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки орендна плата встановлюється в розмірі 12-ти земельних податків за 1 рік; після проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та затвердження її у встановленому законодавством порядку річна орендна плата встановлюється в розмірі від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі.
За замовленням відповідача на підставі договору від 17.04.2013 № 212/3-С Приватним підприємством "Бюро проектування та експертизи" розроблено проект землеустрою відведення земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років для розміщення та експлуатації сонячної електростанції за адресою Білоліської сільської Ради (за межами населеного пункту) Татарбунарського району Одеської області.
Відповідно до наказу Головного Управління Держземагенства в Одеській області від 25.02.2014 № ОД/5125080400:01:001/00000292 Головним Управлінням Держземагентства в Одеській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕД ФОРЕСТ" (орендар) 25.02.2014 укладено договір оренди землі № 27, за яким Товариству в строкове платне користування передана земельна ділянка для розміщення та експлуатації сонячної електростанції загальною площею 20 га (в т.ч. пасовища - 20 га) на території Білоліської сільської Ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населеного пункту). Кадастровий номер земельної ділянки 5125080400:01:001:1013. Категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
За змістом пункту 2.4 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проведена; строк дії договору - 49 років.
Пунктом 4.1 договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Білоліської сільської Ради в УДКАСУ у Татарбунарському районі Одеської області у розмірі 12 земельних податків, а саме 56270,64 грн. за 1 рік. Після проведення та введення в дію нормативно грошової оцінки земельної ділянки орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3 % від визначеної нормативно грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативно грошової оцінки.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку, що сторони включили до спірного договору всі необхідні істотні умови відповідно до законодавства, чинного на час укладення договору, в тому числі розмір орендної плати та проведення нормативної грошової оцінки землі, здійснивши реєстрацію права оренди за спірним договором, реєстратор підтвердив відповідність договору вимогам чинного законодавства; також, застосувавши рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 у справі "Стретч проти Сполученого королівства", суд вказав на неприпустимість визнання недійсним договору, згідно з яким особа отримала майно від держави, та подальше позбавлення цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон.
Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції також зазначив, що Головне Управління Держземагенства в Одеській області видало наказ № ОД/5125080400:01:001/00000045 27.08.2013 про надання дозволу відповідачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду на 49 років для розміщення та експлуатації сонячної електростанції площею 20 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які не надані у власність чи користування на території Білоліської сільської Ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населеного пункту)та затвердило проект землеустрою, розроблений Приватним підприємством "Бюро проектування та експертизи", наказом № ОД/5125080400:01:001/00000292 від 25.02.2014 відповідно до повноважень, передбачених Положенням про Головне Управління Держземагенства в Одеській області від 14.03.2013 (зі змінами) (пункти 4.30-4.32) щодо передачі відповідно до закону земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області; умови спірного договору відповідають змісту наказів
Оскільки право оренди спірної земельної ділянки виникло на підставі наказу Головного Управління Держземагенства в Одеській області, щодо якого судом не встановлено його незаконність, відсутні підстави для визнання недійсним договору оренди землі № 27 від 25.02.2014.
При цьому доводи прокурора про те, що технічна документація з нормативної грошової оцінки зазначеної земельної ділянки не розглядалась, на розгляд уповноваженого органу не надавалась та ним не погоджувалась, відхилено з тих підстав, що чинне законодавство не пов'язує дійсність договору оренди землі з наявністю або відсутністю затвердження у встановленому законом порядку технічної документації з нормативної грошової оцінки землі, також це не є істотною умовою договору оренди землі, відсутність якої не може свідчити про недотримання відповідачами вимог чинного законодавства при укладенні спірного договору оренди землі; крім того, згідно з положеннями статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативно грошова оцінка земельних ділянок несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів проводиться не рідше, ніж один раз на 7-10 років.
Судова колегія зазначає, що за змістом статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, з чого вбачається, що юридичне закріплення свободи договору не є беззастережним. Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Оскільки правочин є дією, спрямованою на набуття, зміну або припинення прав і обов'язків учасників правочину, то зміст правочину складають як права та обов'язки, щодо яких відбулося відповідне волевиявлення, так і особи, зазначені в якості учасників правочину. Щоб з'ясувати, чи суперечить спірний правочин Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, судам слід дослідити умови укладеного правочину, склад учасників правочину та перевірити з урахуванням підстав поданого позову, чи відповідають взаємні права та обов'язки, набуті в результаті правочину, визначеним законодавчо для відповідних правовідносин та чи надає у цих правовідносинах законодавець можливість відступу від усталеного правового регулювання.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, прокурор мотивував позовні вимоги тим, що умовами договору обов'язок відповідача (орендаря) сплачувати орендну плату визначено всупереч імперативним приписам чинного законодавства (частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" у відповідній редакції) щодо визначення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на підставі проведеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Сервіси для юристів