Постанова ВГСУ від 02.12.2014 року у справі №7/107"б"

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 року Справа № 7/107"Б" Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Поліщука В.Ю.розглянувши касаційну скаргу арбітражного керуючого Кульги Майї Володимирівни на постанову та ухвалуРівненського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 року господарського суду Житомирської області від 31.12.2013 року (про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі)у справі господарського суду № 7/107"Б" Житомирської областіза заявою Житомирської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській областідо Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Геліос"про визнання банкрутомв судовому засіданні взяли участь представники:

фізичної особи-підприємця Кульги Майї Володимирівни: Кочетова О.В. (довіреність від 08.01.2014 року),Житомирської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області: не з'явилися,Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Геліос": не з'явилися,Адміністрації Державної прикордонної служби України: Дзіндобрий Ю.А. (довіреність №41/35 від 26.12.2013 року),Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України: Гуменюк С.В. (довіреність №41/3128 від 01.12.2014 року),Генеральної прокуратури України:Кузнецова Ю.В. (посвідчення №023135 від 26.11.2013 року).В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Житомирської області від 22.06.2004 року порушено провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Геліос" (далі - боржника) за заявою Житомирської ОДПІ (далі - ініціюючого кредитора) за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, ухвалено ввести процедуру розпорядження майном боржника після проведення підготовчого судового засідання (том 1, а.с. 1).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 08.07.2004 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 26.10.2004 року), за результатами проведення підготовчого засідання у справі визнано безспірними вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 1 003 206, 93 грн., зобов'язано ініціюючого кредитора здійснити офіційну публікацію оголошення про порушення щодо боржника справи про банкрутство, розпорядником майна призначено Вербила Ю.В. (том 1, а.с. 81 - 82, 109а, 154 - 157); ухвалою господарського суду Житомирської області від 10.02.2005 року затверджено реєстр вимог кредиторів боржника (том 1, а.с. 166).

Постановою господарського суду Житомирської області від 18.02.2005 року боржника визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Вербила Ю.В. (том 1, а.с. 175). Строк ліквідаційної процедури у справі неодноразово продовжувався ухвалами місцевого господарського суду.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 18.05.2006 року ініціюючого кредитора Житомирську ОДПІ замінено його правонаступником - ДПІ у місті Житомирі (том 1, а.с. 267).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 29.03.2007 року припинено повноваження ліквідатора банкрута Вербила Ю.В., призначено ліквідатором у справі арбітражного керуючого Кульгу М.В. (том 2, а.с. 16); ухвалою місцевого господарського суду від 02.12.2010 року повноваження ліквідатора банкрута Кульги М.В. припинено та призначено ліквідатором у справі арбітражного керуючого Вознякевич Н.І. (том 8, а.с. 27 - 29).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 05.07.2013 року ініціюючого кредитора ДПІ у місті Житомирі замінено його правонаступником - Житомирською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області (том 13, а.с. 91 - 94).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 10.09.2013 року, поряд з іншим, затверджено звіт арбітражного керуючого Кульги М.В. щодо оплати її послуг за виконання повноважень ліквідатора банкрута на суму 54 596 грн. та відшкодування понесених нею витрат в ліквідаційній процедурі на суму 20 161, 53 грн. (том 14, а.с. 85 - 89).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 25.09.2013 року Адміністрацію Державної прикордонної служби України залучено до участі у даній справі про банкрутство (том 14, а.с. 121 - 123).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 31.12.2013 року (суддя Лозинська І.В.) стягнено з боржника на користь фізичної особи-підприємця Кульги М.В. 74 757, 53 грн., з яких 54 596 грн. оплати послуг арбітражного керуючого та 20 161, 53 грн. понесених витрат, стягнено з боржника на користь фізичної особи-підприємця Вознякевич Н.І. 121 569, 04 грн., з яких 78 796 грн. оплати послуг арбітражного керуючого та 42 773, 04 грн. понесених витрат, про що ухвалено видати накази господарського суду; відмовлено у задоволенні заяви засновника боржника Борисенко Г.О від 17.12.2013 року про відмову в затвердженні мирової угоди у справі; затверджено мирову угоду від 26.12.2013 року, укладену між боржником і кредиторами та погоджену Адміністрацією Державної прикордонної служби України 27.12.2013 року; провадження у справі припинено; зобов'язано арбітражного керуючого Вознякевич Н.І. виконувати повноваження керівника Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Геліос" до призначення в установленому порядку нового керівника (органу управління) (том 15, а.с. 160 - 165).

Не погоджуючись з ухвалою про затвердження мирової угоди, арбітражний керуючий Кульга М.В. (далі - скаржник) звернулася до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржувану ухвалу від 31.12.2013 року, стягнути з Державного бюджету України на її користь судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, мотивуючи порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповнотою дослідження обставин, що мають значення для справи.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Бригинець Л.М., суддів: Демидюк О.О., Огороднік К.М.) апеляційну скаргу арбітражного керуючого Кульги М.В. залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Житомирської області від 31.12.2013 року про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі - без змін (том 16, а.с. 72 - 77).

Не погоджуючись з винесеною постановою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 02.07.2014 року та ухвалу суду першої інстанції від 31.12.2013 року про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі, стягнути з Державного бюджету України на його користь судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 509 Цивільного кодексу України, статей 31, 31, 35 - 39 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, статей 36, 43, 85 - 87 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Скаржник доводить, що умови спірної мирової угоди не передбачають обов'язку боржника здійснити оплату послуг арбітражного керуючого Кульги М.В. за час виконання нею повноважень ліквідатора банкрута та відшкодувати понесені нею витрати в ліквідаційній процедурі, що не узгоджується з вимогами Закону про банкрутство до змісту мирової угоди у справі про банкрутство.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 02.07.2014 року та ухвалу суду першої інстанції від 31.12.2013 року про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі на підставі встановлених фактичних обставин справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників учасників провадження у справі, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, переважають у застосуванні над загальними нормами ГПК України.

Статтею 35 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року передбачено, що під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди. Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її. Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів.

Згідно зі статтею 36 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог, забезпечених заставою, вимог другої та наступних черг, визначених статтею 31 цього Закону. У разі, коли умови мирової угоди, укладеної згідно з правилами статті 35 цього Закону, передбачають розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини, орган стягнення зобов'язаний погодитися на задоволення частини вимог з податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах такої мирової угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства. Зазначену мирову угоду підписує керівник відповідного податкового органу за місцезнаходженням боржника.

Відповідно до статті 37 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг. Одностороння відмова від мирової угоди не допускається. Мирова угода має містити положення про: розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника; відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини. Крім цього, мирова угода може містити умови про: виконання зобов'язань боржника третіми особами; обмін вимог кредиторів на активи боржника або його корпоративні права; задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону.

Згідно з частинами 1, 6, 7 статті 38 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, арбітражний керуючий протягом п'яти днів з дня укладення мирової угоди повинен подати до господарського суду заяву про затвердження мирової угоди. До заяви про затвердження мирової угоди додаються: текст мирової угоди; протокол засідання комітету кредиторів, на якому було прийнято рішення про укладення мирової угоди; список кредиторів із зазначенням поштової адреси, номеру (коду), що ідентифікує платника податків, та суми заборгованості; зобов'язання боржника щодо відшкодування усіх витрат, відшкодування яких передбачено у першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону, крім вимог кредиторів, забезпечених заставою; письмові заперечення кредиторів, які не брали участі в голосуванні про укладення мирової угоди чи проголосували проти укладення мирової угоди, за їх наявності. Затвердження господарським судом мирової угоди є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство. Протягом п'яти днів з дня затвердження господарським судом мирової угоди керуючий санацією або ліквідатор повідомляє про це орган або посадову особу органу, до компетенції якого належить призначення керівника (органів управління) боржника, у разі необхідності забезпечує проведення зборів чи засідання відповідного органу та продовжує виконувати повноваження керівника (органів управління) боржника до призначення в установленому порядку керівника (органів управління) боржника.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 04.12.2013 року ліквідатор банкрута Вознякевич Н.І. звернулася до господарського суду зі заявою про затвердження мирової угоди від 27.11.2013 року, яку ухвалою суду від 06.12.2013 року призначено до розгляду у судовому засіданні на 17.12.2013 року (том 15, а.с. 1 - 61, 62).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17.12.2013 року, до початку розгляду мирової угоди по суті, до господарського суду надійшла заява засновника боржника Борисенко Г.О. про відмову у затвердженні мирової угоди від 27.11.2013 року, мотивована тим, що умови спірної мирової угоди суперечить положенням чинного законодавства (том 15, а.с. 113 - 119).

Судами встановлено, що у судовому засіданні від 17.12.2013 року оголошено перерву до 26.12.2013 року, продовжено ліквідаційну процедуру банкрута на два місяці - до 18.02.2014 року, зобов'язано ліквідатора банкрута Вознякевич Н.І. врахувати зауваження, викладені у заяві засновника боржника Борисенко Г.О. від 17.12.2013 року, зазначити в тексті мирової угоди в якості третьої особи Північне регіональне управління Державної прикордонної служби України та надати господарському суду на затвердження мирову угоду, погоджену з Адміністрацією Державної прикордонної служби України, і розглянуту комітетом кредиторів боржника (том 15, а.с. 128 - 129).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 26.12.2013 року ліквідатором банкрута Вознякевич Н.І. подано до суду мирову угоду, не погоджену з Адміністрацією Державної прикордонної служби України та без додатків, у зв'язку з чим у судовому засіданні від 26.12.2013 року було оголошено перерву та повернено текст мирової угоди на доопрацювання ліквідатору (том 15, а.с. 139 - 143, 145, 146).