ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2016 року Справа № 922/324/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого суддіНєсвєтової Н.М. (доповідач),суддів:Кондратової І.Д., Вовка І.В. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Люпін"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.06.2016у справі№922/324/16 господарського суду Харківської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Люпін" до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаІзюмської центральної міської лікарні Ізюмська міська рада Харківської областіпропродовження договоруза участю представників сторін :
позивача : Луговський М.М., Українчук О.В.,
відповідача : не з'явився,
третьої особи: не з'явився,
В С Т А Н О В И В:
ТОВ "Люпін" звернулося з позовною заявою до Ізюмської центральної міської лікарні про визнання укладеною додаткової угоди №1 від 12.12.2015 до договору №1 оренди приміщення під аптечний пункт від 12.12.2005, укладеного між позивачем та відповідачем, посвідченого приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області Банніковим С.І. 12.12.2005, реєстровий запис №5551.
Рішенням господарського суду Харківської області від 21.04.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.06.2016, відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ТОВ "Люпін" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 та рішення місцевого господарського суду від 21.04.2016 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 4 ст. 284 ГК України та ч.1 ст. 764 ЦК України.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду - скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх судових інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 12.12.2005 між позивачем (орендарем) та відповідачем (орендодавцем), був укладений договір №1 оренди приміщення під аптечний пункт, за умовами якого орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове володіння нежитлове приміщення №45 центрального корпусу "А-4", площею 21,3 м2.
Згідно з умовами п. 1.1. договору, об'єкт, що орендується, розміщений на першому поверсі центрального корпусу "А-4" Ізюмської ЦМЛ за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Залікарняна, буд. 5/ пров. Залікарняний, буд. 4.
Відповідно до п. 1.5. договору, вищезазначене приміщення належить територіальній громаді м. Ізюма в особі міської ради на підставі свідоцтва №640 про право власності на лікарняний комплекс Ізюмської ЦМЛ, виданого Управлінням житлово-комунального господарства Ізюмському міськвиконкому 02.11.2005 на підставі рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 27.10.2005 за №0889 та зареєстрованого в Ізюмському міському БТІ 10.11.2005 за № 446.
Отже, судами було встановлено, що відповідач у даній справі є балансоутримувачем спірного майна, власником якого є територіальна громада міста Ізюма, інтереси якої представляє Ізюмська міська рада (3-я особа у даній справі).
Приміщення використовується для роздрібної торгівлі та зберігання лікарських засобів і предметів медичного призначення (п. 2 договору).
Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області Банніковим С.І. 12.12.2005, реєстровий запис № 5551.
Зі змісту п. 4.1 договору термін оренди складає 10 років з моменту прийняття об'єкта в експлуатацію на підставі акту здачі-приймання.
Відповідно до п. 4.2 договору, якщо жодна сторона в термін один місяць до закінчення терміна дії договору не заявить про намір його розірвати, договір автоматично пролонгується на термін п'ять років.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначав про те, що термін дії укладеного договору №1 оренди приміщення під аптечний пункт від 12.12.2005 закінчився 12.12.2015, але він, на думку позивача, є продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, оскільки відповідач не заявив про відсутність наміру на продовження терміну дії договору. При цьому, позивач мотивував і тим, що він продовжує користуватися орендованим приміщенням та належним чином виконує умови договору, в тому числі зі сплати орендної плати, що є підставою для продовження строку дії договору відповідно до положень ч. 1 ст. 764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, вказав, що відповідач повідомив позивача належним чином у місячний строк про припинення дії укладеного договору, а тому договір оренди є припиненим 12.12.2015. Крім того, судами було встановлено, що відповідач 12.11.2015, 23.11.2015,01.12.2015 листами повідомляв позивача про закінчення дії договору та про намір припинити його дію, надіславши позивачу для підписання додаткову угоду про припинення дії договору, а також листом від 21.01.2016 відхилив пропозицію позивача про продовження терміну дії договору на 5 років з причини закінчення терміну дії договору та виробничою потребою в орендованому приміщенні.
Колегія суддів вважає висновки судів попередніх судових інстанцій передчасними, оскільки їх зроблено на підставі неповного з'ясування дійсних обставин справи та у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Як свідчать матеріали справи та не заперечувалось сторонами виходячи з п. 4.2 договору, ст. 764 ЦК України та ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" позивач направив на адресу відповідача для підписання додаткову угоду №1 до договору, відповідно до якої пропонував відповідачу продовжити дію договору на п'ять років до 12.12.2020, що підтверджується листом від 15.01.2016, який відповідач отримав 19.01.2016.
21.01.2016 відповідач направив позивачу відповідь на зазначений лист, згідно якої останній зазначав, що термін дії договору закінчився, Лікарня не має наміру пролонгації укладеного договору оренди з причин пов'язаних з власною виробничою потребою використання спірного приміщення. При цьому відповідач вказав, що він на адресу позивача вже направляв листи від 12.11.2015 та 23.11.2015, а також зазначав, що виконавчий комітет Ізюмської міської ради планує ввести в дію нове Положення про оренду комунального майна у зв'язку з чим відповідач надає дозвіл на продовження договорів оренди тільки до 01.03.2016.
З наведено слід зробити висновок, що відповідач пропонував позивачеві продовжити дію договору лише до 01.03.2016, оскільки після чого буде існувати інша процедура, відповідно до якої буде надаватися в оренду комунальне майно.
Відповідно до п. 1.5. договору вищезазначене приміщення належить територіальній громаді м. Ізюма в особі міської ради на підставі свідоцтва №640 про право власності на лікарняний комплекс Ізюмської ЦМЛ, виданого Управлінням житлово-комунального господарства Ізюмському міськвиконкому 02.11.2005 на підставі рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 27.10.2005 за №0889 та зареєстрованого в Ізюмському міському БТІ 10.11.2005. за № 446. Отже, відповідач у даній справі є балансоутримувачем спірного майна, власником якого є територіальна громада міста Ізюма, інтереси якої представляє Ізюмська міська рада (3-я особа у даній справі).
Сервіси для юристів