Постанова ВГСУ від 02.11.2016 року у справі №915/81/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 915/81/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівКравчука Г.А., Рогач Л.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргупершого заступника прокурора Одеської областіна постановуОдеського апеляційного господарського судувід05.07.2016у справі№915/81/16Господарського судуМиколаївської областіза позовомкерівника Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській областідо1. Вознесенської районної державної адміністрації 2. Фермерського господарства "Роздол"провизнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним на майбутнє договору оренди земельної ділянки, зобов'язання повернути земельну ділянку

за участю

- відповідача-2:Ратушна Р.П. (договір про надання правової допомоги від 01.03.2016)- прокурора:Кравчук О.А. (посвідчення № 043796 від 01.08.2016),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом керівник Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - позивач) просив визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Вознесенської райдержадміністрації (далі - відповідач-1) від 19.08.2011 №310-р "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду на 49 років Фермерському господарству "Роздол" для ведення фермерського господарства із земель не наданих у власність чи користування в межах території Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області"; визнати недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки, укладений між Вознесенською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Роздол" (далі - відповідач-2), який зареєстровано у відділі Держкомзему у Вознесенському районі 16.12.2011 за №№482200004002385, 482200004002386; зобов'язати відповідача-2 повернути державі в особі позивача земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 35,6877 га, розташовану в межах території Дорошівської сільської ради Вознесенського району із якої: 31,6349 га - з кадастровим номером 4822082600:03:000:0471 та 4,0528 га з кадастровим номером 4822082600:03:000:0470.

Позов обґрунтовано тим, що розпорядження відповідача-1 від 19.08.2011 № 310-р прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч.ч.2, 3 ст. 134 Земельного кодексу України, а оскільки відповідач-2 на момент прийняття оскаржуваного рішення відповідачем-1 вже набув статусу юридичної особи та мав у своєму користуванні земельну ділянку, подальше отримання земель в оренду без проведення земельних торгів суперечить вимогам ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України та є підставою для визнання незаконним і скасування розпорядження відповідача-1, а також для визнання недійсним на майбутнє договору оренди земельної ділянки, обов'язку у відповідача-2 повернути державі в особі позивача земельну ділянку.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.03.2016 (суддя - Мавродієва М.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Мишкіна М.А., судді Будішевська Л.О., Таран С.В.), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі перший заступник прокурора Одеської області просить скасувати вищевказані судові рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач-2 просить залишити без змін судові рішення вказуючи, що суди повно встановили обставини справи та правильно застосували норми права.

Представник відповідача-2 звернувся із усним клопотанням про залучення до матеріалів справи витягу із державного земельного кадастру.

Відповідно до присів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, і не має права збирати нові докази або додатково перевіряти докази, отже в задоволенні клопотання належить відмовити.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, розпорядженням відповідача-1 № 371-р від 16.06.2006 зі змінами, внесеними розпорядженням № 273-р від 20.06.2007, відповідачу-2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 36,9 га земель, із яких 33,4 га ріллі, 3,50 га кормових угідь, із земель запасу Дорошівської сільської ради за межами населеного пункту для розширення господарства. Розпорядженням відповідача-1 № 310-р від 19.08.2011 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду фермерському господарству "Роздол" для ведення фермерського господарства із земель не наданих у власність чи користування в межах території Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду та надано відповідачу-2 земельну ділянку загальною площею 35,6877га рілля богарна в оренду на 49 років для ведення фермерського господарства із земель не наданих у власність чи користування в межах території Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області.

На підставі Розпорядження відповідача-1 №310-р від 19.08.2011 між відповідачем-1 (Орендодавець) та відповідачем-2 (Орендар) укладено договір оренди землі, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Вознесенському районі 16.12.2011 за №482200004002385 (щодо земельної ділянки площею 31,63 га) та №482200004002386 (щодо земельної ділянки площею 4,05 га) (надалі - Договір оренди землі).

Згідно пункту 8 Договору, його укладено строком на 49 років.

Вищезазначена земельна ділянка була прийнята Орендарем від Орендодавця згідно Акту приймання-передачі об'єкта оренди.

Приймаючи рішення місцевий господарський суд мотивував його тим, що прокурором не доведено тієї обставини, що розпорядженням № 310-р та Договором оренди землі, які датовані 2011 роком, порушені права та охоронювані законом інтереси держави в особі позивача, та дійшов висновку про відмову у позові саме з підстав відсутності порушених прав та інтересів позивача.

Залишаючи без змін це рішення, суд апеляційної інстанції не погодився із висновками суду про те, що в особі позивача права та охоронювані законом інтереси держави не порушені, вказавши, що позивач розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, зазначених Земельним кодексом України, на території Миколаївської області на підставі Положення про Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №14 від 03.03.2015, отже повноваження на розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення були надані позивачу у 2015 році, та за цих обставин дійшов висновку про те, що позивач є особою, чий охоронюваний законом інтерес (прагнення користуватись конкретним матеріальним правом, визначеним у ч.4 ст.122 Земельного кодексу України) підлягає судовому захисту, а протилежний висновок суду першої інстанції не ґрунтується на законі.

Також, суд апеляційної інстанції виходив із того, що у позові належить відмовити за пропуском строку позовної давності, оскільки прокурор був обізнаний про порушене право з моменту отримання оскарженого розпорядження, зазначивши при цьому, що прокуратурою не заперечені та не спростовані факти направлення та отримання листа відповідача-1 №3742/02-05 від 11.10.2011, яким прокуратурі направлялись копії розпоряджень голови Вознесенської райдержадміністрації за ІІІ квартал 2011 року, а відтак на момент звернення у 2016 році з позовом до суду позовна давність спливла виходячи з вимог статей 257, 261 Цивільного кодексу України.

Підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні виходячи із наступного.

Судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин відповідно до вимог п.12 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України повноваження щодо розпорядження землями за межами населених пунктів у Вознесенському районі здійснював відповідач-1, а в подальшому, у 2015 році, повноваження на розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення були надані позивачу згідно із положеннями статті 122 частини 4-ї Земельного кодексу України та Положення про Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №14 від 03.03.2015, а отже прокурор мав право звертатись із позовом в собі цього органу.

Крім того, слід зазначити, що згідно статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до приписів статті 124 Земельного кодексу України, у редакції, що діяла на час прийняття спірного розпорядження, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу (ч.2).

Згідно частини другої зазначеної статті 134 наведеного Кодексу у тій же редакції, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

За приписами статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності (ч.3).