Постанова ВГСУ від 02.11.2016 року у справі №911/1897/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 911/1897/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А.суддів Данилової М.В., Сибіги О.М.

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Димерське спецавтопідприємство - 1006"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.04.16у справі№ 911/1897/15 Господарського суду Київської області за позовомПриватного акціонерного товариства "Димерське спецавтопідприємство - 1006"до1.Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Скад"провизнання недійсним договору оренди земельної ділянки

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаПівничук Л.І.- - відповідача-1не з'явився- - відповідача-2Марченко О.Р.

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2015 року Приватне акціонерне товариство "Димерське спецавтопідприємство-1006" звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Скад", в якій просило суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,9111 га під розміщення виробничої бази по виготовленню пінобетонних блоків та переробці деревини, кадастровий номер земельної ділянки 3221886401:20:024:0101, яка розташована на території Козаровицької сільської ради Вишгородського району Київської області, укладений 23.02.2007 між Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАД".

Позов обґрунтовано тим, що розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області № 42 від 01.02.2007, на підставі якого укладено спірний договір оренди, визнано не чинним за рішенням суду.

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.07.2015 (суддя Кошик А.Ю.) у даній справі позов задоволено повністю. Судове рішення мотивоване доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.16 (головуючий Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Отрюх Б.В.) вказане рішення суду скасовано. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю. Судові витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладено на позивача.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Приватне акціонерне товариство "Димерське спецавтопідприємство-1006" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на не правильне застосування судом норм матеріального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Скад" заперечує проти доводів скаржника і просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Вишгородська районна державна адміністрація Київської області не скористалась правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України), не надіслала відзив на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується та не реалізувала процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення була повідомлена належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

На підставі поданих до матеріалів справи доказів судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області № 42 від 01.02.2007 вилучено земельну ділянку площею 0,9111 га із землекористування Приватного акціонерного товариства "Димерське спецавтопідприємство - 1006" та надано Товариству з обмеженою відповідальністю "СКАД" (далі - ТОВ "СКАД") в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 0,9111 га під розміщення виробничої бази по виготовленню пінобетонних блоків та переробці деревини на території Козаровицької сільської ради Вишгородського району Київської області за межами населеного пункту (т.1, а.с.16).

На виконання цього розпорядження, 23.02.2007 між Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАД" укладено договір оренди земельної ділянки (т.1, а.с.18-22).

Факт передачі земельної ділянки в оренду ТОВ "СКАД" підтверджено актом її приймання-передачі (т.1., а.с.23).

Позов про визнання недійсним договору оренди землі від 23.02.2007 заявлений з підстави визнання судом не чинним розпорядження, на підставі якого укладено цей договір.

Матеріально-правовою підставою свого позову позивач визначив ст.ст. 11, 16, 202, 203, 204, 207, 215, 648 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 207 Господарського кодексу України, ст.ст. 141, 142, 149, 152 Земельного кодексу України

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, апеляційний господарський суд послався на те, що орендар - ТОВ "СКАД" законно набув майно в оренду та мирно ним володіє. До такого висновку суд дійшов виходячи з того, що ТОВ "СКАД" не було обізнано про порушення Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області визначених законом умов і порядку передачі в оренду спірної земельної ділянки. Таким чином, судом апеляційним судом відмовлено в позові з підстав його необґрунтованості, оскільки право (інтерес) позивача, за висновком суду, не порушені.

Колегія суддів не погоджується із наведеними висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Статтею 648 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частинами 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною першою статті 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 2 статті 16 Закону України "Про оренду землі" визначено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

В п.п. 2.24, 2.26 своєї постанови № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється.