ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2016 року Справа № 910/7045/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Вовка І.В., Ємельянова А.С.розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 у справі№ 910/7045/16 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укренергогарант"доПриватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" простягнення 20 430,61 грн за участю представників сторін
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Драчова М.С.,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укренергогарант" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення з останнього 18 288,40 грн., пені у розмірі 2005,18 грн. та 3% річних у сумі 137,03 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.05.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.0.2016 у справі №910/7045/16 позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергогарант" заборгованість у розмірі 18 288,40 грн., пеню у розмірі 2 005,82 грн., 3% річних у розмірі 137,03 грн. та судовий збір у розмірі 1 378 грн.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 та рішення місцевого господарського суду від 18.05.2016 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 08.10.2015 між відповідачем - ПАТ "АК "Київводоканал", як покупцем, та позивачем - ТОВ "Укренергогарант", як постачальником, був укладений договір поставки №756/24/14-15, за змістом п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити проводи та кабелі електронні та електричні (товар) за найменуваннями, в асортименті та за цінами, що вказуються в специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору, згідно письмових заявок покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість на нижчезазначених умовах договору.
Відповідно до п. 1.2 Договору постачальник разом з товаром надає структурному підрозділу покупця (Департамент експлуатації каналізаційного господарства ПАТ "АК "Київводоканал"), який отримує товар, наступні супровідні документи: сертифікат якості (відповідності) заводу-виробника; рахунок-фактуру; видаткову накладну; податкову накладну.
Пунктом 3.5 Договору встановлено, що датою поставки товару вважається дата отримання товару уповноваженим представником покупця, що підтверджується його підписом на видатковій накладній.
Згідно з п. 5.1 Договору розрахунки за товар здійснюються на підставі рахунку-фактури постачальника, який виписується у відповідності до заявки покупця та специфікації. Покупець здійснює оплату товару протягом 45 календарних днів з моменту отримання товару від постачальника шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Покупець має право здійснювати попередню оплату (часткову або повну) товару.
Судами також встановлено, що на виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 55 993,29 грн., що підтверджується видатковими накладними №750 від 12.10.2015, №774 від 16.10.2015, №797 від 22.10.2015, №889 від 16.11.2015, №973 від 30.11.2015 та №1031 від 09.12.2015, проте, в порушення умов Договору відповідач за отриманий товар розрахувався частково, в загальній сумі 37 704,89 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними доручення, внаслідок чого в нього утворилась заборгованість в сумі 18 288,40 грн.
У зв'язку із несплатою відповідачем повної вартості поставленого товару позивач звернувся до суду із позовом, у якому просив стягнути з відповідача 18 288,40 грн. основного боргу, 2005,18 грн. договірної пені та 137,03 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд , з яким також погодився й апеляційний, дійшов висновку, що заборгованість відповідача за поставлений товар становить 18 288,40 грн., розмір заборгованості є доведеним, а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав. Оскільки позивачем був доведений факт існування заборгованості, обґрунтованими є також вимоги щодо стягнення пені та річних.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій з огляду на таке.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі договору поставки №756/24/14-15, який за правовою природою є господарським договором поставки, який у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.
Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Частиною ч.1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як встановлено судами попередніх судових інстанцій та свідчать матеріали справи, видатковими накладними №750 від 12.10.2015 р., №774 від 16.10.2015, №797 від 22.10.2015, №889 від 16.11.2015, №973 від 30.11.2015 та №1031 від 09.12.2015 підтверджується передача відповідачу товару згідно Договору на суму 55 993,29 грн.
При цьому, умовами Договору встановлено, що покупець здійснює оплату товару протягом 45 календарних днів з моменту отримання товару.
Сервіси для юристів