Постанова ВГСУ від 02.11.2016 року у справі №908/761/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 908/761/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівБакуліної С.В., Данилової М.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного підприємства "Укрспеціндустрія", м. Запоріжжяна постановуДонецького апеляційного господарського суду від 21.06.2016 рокуу справі господарського суду Запорізької областіза позовомДержавного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС", м. Славутич, Київська обл.до Приватного підприємства "Укрспеціндустрія", м. Запоріжжяпростягнення пені у сумі 119 197, 48 грн., штрафу у сумі 86 018, 80 грн.

за участю представників

позивача: Гарнага П.А.,

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Державне спеціалізоване підприємство "Чорнобильська АЕС" (далі за текстом - ДСП "Чорнобильська АЕС") звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до приватного підприємства "Укрспеціндустрія" (далі за текстом - ПП "Укрспеціндустрія") про стягнення 119 197, 48 грн. пені та 86 018, 80 грн. штрафу за порушення умов Договору поставки № 15-0188-1 від 10.09.2015 року.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.04.2016 року залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.06.2016 року позов задоволено: присуджено до стягнення з ПП "Укрспеціндустрія" на користь ДСП "Чорнобильська АЕС" 119 197, 48 грн. пені, 86 018, 80 грн. штрафу та судовий збір.

Вищезазначені судові акти мотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог щодо неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, у зв'язку з чим позивачем правомірно здійснено нарахування відповідно до положень ст. ст. 173, 193, ч. 1 ст. 222, ч. 1 ст. 230, ч. ч. 1, 4 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 629, 530 Цивільного кодексу України та умов п. 5.4 Договору поставки № 15-0188-1 від 10.09.2015 року штрафних санкцій у відповідних розмірах.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ПП "Укрспеціндустрія" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.06.2016 року і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

ДСП "Чорнобильська АЕС" відзиву на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Відповідача згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.09.2015 року ДСП "Чорнобильська АЕС" (постачальник) та ПП "Укрспеціндустрія" (покупець) укладено Договір поставки № 15-0181-1 (далі за текстом - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю продукцію - металобрухт вуглецевої сталі загальною кількістю 420 тон згідно Специфікації, а покупець зобов'язався прийняти обумовлений товар та оплатити в строки та на умовах, встановлених даним Договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору сума Договору складає 1 428 840 грн.

Згідно з п. 2.2 Договору розрахунки проводяться шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника відповідно до виставленого ним рахунку на сплату. Покупець може здійснювати попередню оплату частками, але повинен здійснити повну 100 % оплату за товар в строк до 08.10.2015 року.

За приписами п. 3.1 Договору постачальник зобов'язується передати покупцю обумовлений товар на своєму складі; відпуск товару проводиться партіями в строк, який встановлюється за домовленістю сторін; вартість партії товару, що відпускається покупцю, не повинна перевищувати розміру отриманої попередньої оплати за нього.

В п. 5.4 Договору сторони погодили, що за порушення термінів виконання покупцем зобов'язання, встановленого п. 2.2 Договору, з 09.10.2015 року з нього стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущене прострочення здійснення попередньої оплати, за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Положеннями п. 8.1 Договору встановлено, що даний Договір набирає чинності з моменту підписання обома сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідачем на виконання умов Договору 17.09.2015 року здійснено попередню оплату товару у розмірі 100 000 грн. та 29.09.2015 року у розмірі 100 000 грн., що підтверджено банківськими виписками по рахункам. На зазначену суму передплати (200 000 грн.) позивачем як постачальником відпущено ТМЦ на суму 199 017 грн., що підтверджено накладною № 03-46/180 від 21.10.2015 року.

Крім того, позивачем відповідно до п. 2.2 Договору виставлено відповідачу рахунок № 03-42/133 від 11.09.2015 року на суму 1 428 840 грн. на передплату товару, який останнім не оплачений у строки визначені Договором, а тому позивачем відповідно до п. 5.4 Договору з 09.10.2015 року здійснено нарахування штрафних санкцій за порушення строків оплати - пені у розмірі 119 197, 48 грн. та штрафу у розмірі 86 018, 80 грн.

Отже, неналежне виконання покупцем своїх договірних зобов'язань стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами про стягнення штрафних санкцій у загальному розмірі 205 216, 28 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з доведеності факту порушення відповідачем умов Договору поставки № 15-0181-1 від 10.09.2015 року щодо здійснення передоплати, у зв'язку з чим на підставі положень ст. ст. 173, 193, ч. 1 ст. 222, ч. 1 ст. 230, ч. ч. 1, 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 629, 530 Цивільного кодексу України дійшли висновків щодо правомірності та обґрунтованості позовних вимог.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.