Постанова ВГСУ від 02.11.2016 року у справі №905/1693/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 905/1693/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.,- головуючого (доповідач), Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 30.08.2016у справі№905/1693/16 Господарського суду Донецької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика рукавних фільтрів"доПриватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"простягнення заборгованості за договором поставки №190 від 18.01.2013р. у розмірі 1 108 889,28грн. та 3% річних у розмірі 15491,71грн.

У судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Лопайчук О.І. (дов. від 31.05.2016);

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика рукавних фільтрів" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат" (далі - відповідач, скаржник) про стягнення, з урахуванням уточнень, заборгованості у розмірі 1 108 889,28 грн. та 3% річних у розмірі 15 411,71 грн. Позов мотивовано тим, що відповідачем не здійснено перерахунок ціни товару до курсу долара США на день сплати, як було погоджено умовами п.8 специфікацій №8 від 13.10.2014, №9 від 06.11.2014, №10 від 05.12.2014 до договору поставки №190 від 18.01.2013.

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.06.2015, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.08.2016, позовні вимоги задоволені частково шляхом стягнення з відповідача 1 108 889,28 грн. основного боргу та 15 343,24 грн 3% річних. Суд визнав, що вимоги позивача є доведеними, проте відмовив у стягненні 68, 47 грн. річних через невірне визначення позивачем початку їх нарахування.

Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати в частині стягнення основного боргу та постановити нове рішення про відмову у позові в цій частині. Скарга мотивована порушенням судами норм матеріального та процесуального права, а саме статей 524, 533 Цивільного кодексу України, позаяк жодних змін до договору поставки відносно зміни ціни товару, які мають бути викладені у письмовій формі та підписані сторонами, не узгоджено та не внесено сторонами. Окрім того, ні спірним договором, ні специфікаціями №№8,9,10 до нього не було визначено грошового еквіваленту спірного зобов'язання в іноземній валюті. Формулювання "у разі збільшення курсу більш ніж на 3% на день оплати вартість буде перерахована" на переконання скаржника не свідчить про виникнення у відповідача зобов'язання здійснювати такий перерахунок відповідно до встановленого НБУ курсу долара США в розумінні статей 524, 533 Цивільного кодексу України. Крім того, дане положення передбачає лише можливість перерахунку ціни, яка є істотною умовою договору, і відповідно до п.4.2. договору може бути змінена тільки по взаємному погодженню сторін шляхом внесення змін у цей Договір. При цьому після оплати товару зміна ціни не допускається. При цьому скаржник посилається на висновки викладені у постановах Вищого господарського суду України від 05.07.16 у справі 918/1146/15 та Верховного Суду України від 06.04.16 у справі №3-84гс16. Також скаржник вважає, що в порушення п.4 ч.2 ст.11110 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд направив йому копію постанови не підписану жодним з суддів.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика рукавних фільтрів" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, з підстав викладених у відзиві.

Судами при розгляді спору встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика рукавних фільтрів" - постачальник, та Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" - покупець, 18.01.2013 було укладено договір поставки №190, за умовами якого постачальник зобов'язався передати, а покупець - прийняти та оплатити матеріали товари (надалі - Ресурси) на умовах, передбачених даним Договором.

Згідно п.п.2.1, 4.1-4.3 договору, кількість, номенклатура Ресурсів вказуються в специфікаціях до даного Договору, які являються його невід'ємною частиною (далі - специфікації).

Поставка Ресурсів здійснюється по цінам, які визначені згідно з умовами поставки, вказані у Специфікаціях та включають у себе податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркировки та інші витрати постачальника, пов'язані з поставкою Ресурсів. Ціна на Ресурси може бути змінена тільки за взаємною згодою сторін шляхом внесення змін до даного договору. Загальна сума договору визначається як сумарна вартість Ресурсів, поставка яких здійснюється згідно доданих до неї специфікацій.

Оплата покупцем Ресурсів здійснюється в національній валюті України шляхом переказу грошових коштів на рахунок постачальника, зазначений у даному Договорі (п.5.1 договору).

Датою оплати Ресурсів вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця (п.5.3 договору).

В подальшому, сторонами було підписано спірні специфікації № 8 від 13.10.2014, №9 від 06.11.2014, №10 від 05.12.2014, згідно яких визначено номенклатуру ресурсів, якісні характеристики, кількість, ціну за одиницю, загальну вартість, умови та строки поставки, строки оплати поставлених ресурсів.

Судами встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 1 349 712грн. Відповідно до п.5 специфікацій сторонами було узгоджено наступний строк оплати відповідачем вартості отриманих від позивача ресурсів - 100% протягом 10 календарних днів від дати постачання товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, суди встановили, що відповідач мав сплатити вартість отриманих від позивача ресурсів:

- за видатковою накладною №199 від 21.10.2014р. в строк до 31.10.2014р.;

- за видатковою накладною №225 від 09.12.2014р. в строк до 19.12.2014р.;

- за видатковою накладною №226 від 09.12.2014р. в строк до 19.12.2014р.

Відповідач за отриманий товар перерахував позивачу грошові кошти 02.03.2015 - в сумі 100000,00 грн., 20.03.2015 - в сумі 221921,60 грн., 24.03.2015р. - в сумі 127790,40 грн., 26.03.2015р. - в сумі 300000,00 грн., 09.04.2015р. - в сумі 200000,00 грн., 27.07.2015р. - в сумі 400000,00 грн.

З урахуванням встановлених обставин, суди обґрунтовано визнали, що всупереч вимог ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач виконав свої зобов'язання з простроченням.

Поряд з цим, відповідно до п. 8 спірних специфікацій сторонами було узгоджено додаткові умови: Рік випуску 2014р. Рукава фільтрувальні виробництва ТОВ "Фабрика рукавних фільтрів" м.Кременчуг. У випадку збільшення курсу більш ніж на 3% на день оплати вартість буде перерахована згідно наступної формули: Ціна=ціна в гривні, вказана у договорі/курс НБУ валюти 12,8222 грн./долар США (Національний банк України с 00-00 08.09.2014р.) зафіксована у договорі* курс валюти НБУ на день оплати станом на 00-00 день оплати.

Офіційний курс гривні до долару США встановлений НБУ на 00 год. 08.09.2014р. становив 1282,2200 грн. за 100 доларів США, цей курс встановлений з 14.00 05.09.2014р. відповідно до Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління НБУ від 12.11.2003р. №496.

Суди встановили і те, що ставки на дати платежів за офіційним курсом НБУ гривні до долару США становили такі значення: