ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2016 року Справа № 904/3498/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельне управління № 57"на рішенняГосподарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2016та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.07.2016у справі№ 904/3498/15 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельне управління № 57"до1. Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 2. Колективного підприємства "Альянс"провизнання недійсною додаткової угоди № 1 від 24.06.2010та за зустрічним позовом Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельне управління № 57" 2. Колективного підприємства "Альянс"про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 20/04-6 від 20.03.2012 та додаткової угоди до нього від 05.04.2012за участю представників сторін за первісним позовом:
позивача: не з'явилисявідповідача-1: Фрейдун О.М.відповідача-2: не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та Колективного підприємства "Альянс" про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 24.06.2010 до договору поставки № 1263 від 18.06.2010.
Дочірнім підприємством "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" подано зустрічний позов про визнання недійсними договору про відступлення права вимоги № 20/04-6 від 20.03.2012 та додаткової угоди до нього від 05.04.2012, що укладені між Колективним підприємством "Альянс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління".
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2016 у справі № 904/3498/15 (суддя Колісник І.І.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.07.2016 (колегія суддів у складі: головуючого судді Березкіної О.В., суддів Чус О.В., Величко Н.Л.) у задоволенні первісного позову відмовлено повністю; зустрічний позов задоволено повністю; визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 20.03.2012 № 20/04-6 та додаткову угоду до нього від 05.03.2012, які укладено між Колективним підприємством "Альянс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління".
Не погоджуючись із рішенням першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельне управління № 57" (правонаступник Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління") звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.07.2016 у справі № 904/3498/15, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник вказує на те, що відповідач-1 не надав оригіналу додаткової угоди до договору поставки та інших доказів її існування, що стало в тому числі і підставою для неможливості проведення судової експертизи давності виготовлення додаткової угоди.
28.10.2016 до Вищого господарського суду України надійшов відзив Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на касаційну скаргу, в якому відповідач-1 просить оскаржувані судові рішення залишити в силі, у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач та відповідач-2 за первісним позовом не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами та підтверджується матеріалами справи, 18.06.2010 між Колективним підприємством "Альянс" (постачальник) та Дочірнім підприємством "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі начальника філії "Петропавлівський райавтодор" (покупець) було укладено договір поставки № 1263 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується продати покупцеві, а покупець купити фарбу для розмітки автомобільних доріг АК-2С, склокульки, одержувачем товару є філія покупця.
Додатковою угодою № 1 від 24.06.2010, укладеною між Колективним підприємством "Альянс" в особі директора Трещевої О.Р. та Дочірнім підприємством "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі начальника філії "Петропавлівський райавтодор" Паєвщика В.Г., до договору поставки від 18.06.2010 року № 1263 були внесені зміни. Зокрема, серед іншого, пункт 10.3 договору поставки було доповнено реченням наступного змісту: "У зобов'язаннях, що виникають за даним договором не допускається заміна боржника або кредитора та передача прав і обов'язків за даним договором третім особам".
20.03.2012 між Колективним підприємством "Альянс" в особі директора Арутюняна Р.Г. (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління" в особі директора Іванова В.М. (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги № 20/04-6.
Відповідно до умов цього договору (з урахуванням додаткової угоди), первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності до договору поставки № 2363 (основний договір), укладеного між Колективним підприємством "Альянс" та Дочірнім підприємством "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі начальника філії "Петропавлівський райавтодор".
Право вимоги до нового кредитора переходить з 01.01.2014, за умови несплати боржником суми боргу первісному кредитору.
За договором про відступлення новий кредитор одержує всі права первісного кредитора за основним договором, в т.ч. право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів у розмірі, визначеному основним договором, а саме 98872,00 грн.
Посилаючись на те, що про додаткову угоду № 1 від 24.06.2010 до договору поставки, яка забороняє відповідачу-2 відступати право вимоги, позивачеві стало відомо лише 20.04.2015, відповідач-2 зазначеної додаткової угоди не укладав, вказана додаткова угода обмежує право відповідача-2 на відступлення права вимоги по договору поставки, позивач звернувся до суду із позовом у цій справі про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 24.06.2010 до договору поставки № 1263 від 18.06.2010.
В свою чергу Дочірнє підприємство "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося до суду із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління" та Колективного підприємства "Альянс" про визнання недійсними договору про відступлення права вимоги № 20/04-6 від 20.03.2012 та додаткової угоди до нього від 05.04.2012 з підстав порушення норми ч. 3 ст. 512 Цивільного кодексу України щодо заборони заміни кредитора у зобов'язанні, як це встановлено договором поставки № 1263 від 18.06.2010 з додатковою угодою № 1 до нього від 24.06.2010.
Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні первісного позову, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем за первісним позовом не доведено належними та допустимими доказами невідповідності волевиявлення відповідача-2 під час укладення додаткової угоди № 1 від 24.06.2015 його волі, а також наявності інших підстав для визнання додаткової угоди недійсною.
Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, якщо обов'язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі ч. 1 статті 203 Цивільного кодексу України договору про відступлення права вимоги, оскільки він суперечить вимогам ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується із вказаними висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.
Як передбачено частинами першою - п'ятою статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Сервіси для юристів