Постанова ВГСУ від 02.11.2015 року у справі №922/1973/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2015 року Справа № 922/1973/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддів:Кролевець О.А., Попікової О.В. (доповідач у справі) за участю представників: від позивача:Біла Д.В. (дов. від 20.10.2015р. б/н)від відповідача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківського національного університету будівництва та архітектурина рішення та постановуГосподарського суду Харківської області від 02.06.2015р. Харківського апеляційного господарського суду від 29.07.2015р.у справі№ 922/1973/15 Господарського суду Харківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мізол"доХарківського національного університету будівництва та архітектурипростягнення 25 630,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мізол" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Харківського національного університету будівництва та архітектури про стягнення 25 630,25 грн.

Позов обґрунтований приписами статей 525, 526, 892 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, з огляду на обставини прострочення з боку відповідача виконання зобов'язань за договором на виконання науково-технічної продукції №110/14 від 07.10.2014р. більш ніж на 7 днів, у зв'язку з чим позивач скористався своїм правом, передбаченим умовами даного договору, та розірвав його в односторонньому порядку, а тому відповідач зобов'язаний повернути сплачений авансовий платіж в сумі 25 630,25 грн. Також у позовній заяві позивач зазначив, що виконані відповідачем роботи не було ним прийнято, оскільки розроблені технологічні карти не є результатом наукової діяльності відповідача.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.06.2015р. (суддя Чистякова І.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.07.2015р. (головуючий суддя Черленяк М.І., судді Ільїн О.В., Хачатрян В.С.), позов задоволено повністю. Стягнуто з Харківського національного університету будівництва та архітектури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мізол" 25 630,25 грн. та 1 827 грн. судового збору.

Рішення місцевого суду та постанова апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статей 525, 526, 530, 629, 610, 612, 651, 894, 900 Цивільного кодексу України, застосовуючи які суди дійшли висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого ним авансового платежу за договором на виконання науково-технічної продукції № 110/14 від 07.10.2014р., з огляду на встановлення обставин прострочення з боку відповідача виконання першого етапу робіт більше ніж на 7 днів за умови пункту 4.6 даного договору, яким передбачена можливість позивача за таких підстав розірвати договір в односторонньому порядку, шляхом повідомлення про це відповідача.

Не погодившись з рішенням першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема приписів статті 129 Конституції України, статей 42, 47, 22 Господарського процесуального кодексу України (щодо рівності сторін перед законом і судом та порушення прав сторони), а також статей 5, 6 Господарського процесуального кодексу України (щодо недотримання позивачем процедури досудового врегулювання спору). В касаційній скарзі відповідач наголошував на тому, що суди не надали належну правову оцінку обставинам стосовно прострочення відповідачем строку внесення авансового платежу та надання вихідних даних за договором на виконання науково-технічної продукції № 110/14 від 07.10.2014р., а також надсилання ним результатів роботи по першому етапу засобами електронного зв'язку позивачу вчасно.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 07.10.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мізол" (замовник) та Харківським національним університетом будівництва та архітектури (виконавець) укладений договір на виконання науково-технічної продукції № 110/14 (далі - Договір), у відповідності до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по розробці трьох технологічних карт на облаштування: не експлуатованої покрівлі із застосуванням ПВХ-мембрани Vinitex; експлуатованої покрівлі із застосуванням ПВХ-мембрани Vinitex; гідроізоляції підземних споруд і підземних частин будівель із застосуванням ПВХ- мембрани Viniteх (пункт 1.1. Договору).

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що найменування та строки здачі робіт визначаються технічним завданням та календарним планом, які є невід'ємними частинами договору.

Відповідно до пункту 2.1. Договору за виконану науково-технічну продукцію згідно вказаного договору замовник перераховує виконавцю у відповідності з протоколом про договірну ціну - 42 717,00 грн., крім того ПДВ 20% - 8 543,40 грн., всього до оплати - 51 260,40 грн.

Згідно із пунктом 2.2. Договору оплата здійснюється з авансовим платежем в розмірі 50 % від вартості робіт. Кінцева оплата здійснюється після виконання робіт та підписання акту здачі-приймання науково-технічної продукції.

В розділі 3 Договору сторонами встановлено порядок здачі та приймання робіт.

Так, у пункті 3.1. Договору при завершені робіт виконавець передає замовнику акт здачі-приймання проектної документації, а відповідно до п.3.2. договору замовник на протязі 3 днів з дня отримання акта здачі-приймання проектної документації, зобов'язався направити виконавцю підписаний акт або мотивовану відмову від приймання робіт.

Пунктом 4.6. Договору сторони погодили, що у разі порушення строків, вказаних в пункті 1.2. цього договору, більше ніж на 7 днів, з вини виконавця, замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку, попередивши виконавця за 5 днів до розірвання. При цьому сплачені у відповідності з п. п. 2.1., 2.2. грошові кошти повертаються замовнику на протязі 5 календарних днів у повному обсязі.

В кошторисі на виконання науково-технічної продукції (додаток № 2 до Договору) зазначено характеристику робіт, розрахунок вартості та загальну вартість робіт, що склала 51 260,40 грн.

Також сторонами Договору складено та погоджено календарний план робіт, в якому зазначено найменування робіт за договором, основні етапи, строк отримання вихідних даних та строки виконання робіт (додаток № 3 до Договору).

Згідно вказаного календарного плану робіт зазначено строки виконання робіт по першому етапу - розробка технологічної карти на облаштування не експлуатованої покрівлі із застосуванням ПВХ-мембрани Vinitex: початок - 13.10.2014р. та кінець - 14.11.2014р.

Відповідно до статті 892 Цивільного кодексу України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її. Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи.

Частиною 1 статті 894 Цивільного кодексу України передбачено, що виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати.

Відповідно до частини 1 статті 900 Цивільного кодексу України виконавець відповідає перед замовником за порушення договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).