ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2015 року Справа № 910/9602/15
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Рокитнянський цукровий завод"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 (головуючий суддя Зеленін В.О., судді Зубець Л.П., Шевченко Е.О.)у справі№ 910/9602/15 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Рокитнянський цукровий завод"доПублічного акціонерного товариства "Дельта - Банк"прозобов'язання повернути 500.000,00 грн.,за участю представниківпозивачаЛуцький Я.І.,відповідачане з'явились,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2015 у справі №910/9602/15 позов задоволено: зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" повернути Публічному акціонерному товариству "Рокитнянський цукровий завод" грошові кошти у розмірі 500.000,00 грн., які були помилково перераховані за платіжним дорученням № 419 від 07.11.2014.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2015 у справі № 910/9602/15 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Публічному акціонерному товариству "Рокитнянський цукровий завод" відмовлено.
Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.
Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи та порушено норми матеріального права, зокрема ст.ст. 387, 1066, 1068, 1073, 1212 ЦК України, ст.ст. 8, 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Позивач просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідача не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників відповідача.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.11.2014 позивач платіжним дорученням № 419 перерахував грошові кошти в сумі 500.000,00 грн. на рахунок ТОВ "Донантрацит".
10.11.2014 позивач направив на адресу ТОВ "Донантрацит" лист № 838, в якому повідомив про здійснення помилкового перерахування коштів та просив повернути їх.
12.11.2014 позивач повторно направив на адресу ТОВ "Донантрацит" лист з вимогою повернути помилково перераховані кошти.
Листом від 20.11.2014 ТОВ "Донантрацит" повідомило позивача про те, що з 10.11.2014 ТОВ "Донантрацит" намагається повернути вказані кошти, проте ПАТ "Дельта Банк", без зазначення причин та законних підстав, не перераховує їх з рахунку ТОВ "Донантрацит" на рахунок позивача.
12.12.2014 позивач звернувся до Національного банку України і до ПАТ "Дельта Банк" з листом, у якому просив Національний банк України проконтролювати ситуацію переказу платежу в сумі 500.000,00 грн. та застосувати до ПАТ "Дельта Банк" відповідні заходи впливу.
Листом від 29.12.2014 Національний банк України направив звернення позивача до ПАТ "Дельта Банк", просив розглянути його по суті, надати відповідь товариству, а також повідомити Національний банк України в строк до 06.01.2015.
Листом від 09.01.2015 ПАТ "Дельта Банк" повідомив, що запитувана позивачем інформація є банківською таємницею та може бути отримана безпосередньо клієнтом банку.
Оскільки відповідач не перерахував позивачу зазначені грошові кошти, останній звернувся до суду з даним позовом, в якому просив зобов'язати відповідача повернути позивачу грошові кошти у розмірі 500.000,00 грн., перераховані помилково на рахунок ТОВ "Донантрацит".
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення вимог ст.ст. 1066, 1073, 1074, 1089, 1090, 1091 Цивільного кодексу України, ст.ст. 51, 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", які регулюють відносини банківського рахунка, відповідач не виконав розпорядження ТОВ "Донантрацит" щодо перерахування даних коштів на рахунок позивача.
Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на момент звернення позивача з позовом до суду у відповідача було запроваджено тимчасову адміністрацію, позивач є кредитором відповідача щодо майнового зобов'язання з перерахування коштів, а тому, з урахуванням встановленої Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (п. 1 ч. 5 ст. 36) заборони на задоволення вимог кредиторів банку щодо майнових зобов'язань, вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Колегія суддів вважає зазначені висновки судів передчасними та такими, що зроблені за неповного з'ясування обставини, які мають значення для справи, а також за невірного застосування норм процесуального та матеріального права, з огляду на таке.
Як зазначалось вище, місцевий суд з посиланням на ст.ст. 1065, 1073, 1074, 1089, 1090, 1091 Цивільного кодексу України, ст.ст. 51, 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", які регулюють відносини банківського рахунка, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 500.000,00 грн. є цілком обґрунтованими.
Водночас, як вбачається з позовної заяви, позивач просив стягнути з відповідача спірні кошти на підставі ст. 1212 ЦК України.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
Сервіси для юристів