Постанова ВГСУ від 02.10.2014 року у справі №910/11552/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2014 року Справа № 910/11552/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМіщенка П.К., Катеринчук Л.Й., Поліщука В.Ю розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на ухвалу у справі господарського судуКиївського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 року №910/11552/14 м. Києва

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрейн"провизнання банкрутомЗа участю представників: ліквідатора ТОВ "Агрейн"- арбітражного керуючого Петченко І.В.

В С Т А Н О В И В :

Постановою господарського суду міста Києва від 02.07.2014 року у справі № 910/11552/14 (суддя Чеберяк П.П.) товариство з обмеженою відповідальністю "Агрейн", визнано банкрутом, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Петченко І.В., яку зобов'язано відповідно до статей 41 - 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" виконати ліквідаційну процедуру банкрута у строк, передбачений даним Законом, за результатами роботи по ліквідації підприємства-банкрута надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури. Визначено обов'язок ліквідатора щодо забезпечити виконання дій та заходів, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в тому числі ст.ст. 41-49 до завершення ліквідаційної процедури.

Не погодившись із зазначеною постановою місцевого господарського суду, Державна податкова інспекція у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві звернулася до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просила скасувати постанову господарського суду міста Києва від 02.07.2014 рок у справі №910/11552/14 про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрейн" та припинити провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 року (головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Копитова О.С., Остапенко О.М.) відмовлено у прийнятті апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві на постанову господарського суду міста Києва від 02.07.2014 року у справі № 910/11552/14.

При цьому, апеляційний господарський суд вказав, що заявник апеляційної скарги не набув статусу кредитора боржника, а відтак, і права на оскарження прийнятих у цій справі судових рішень.

Не погодившись із прийнятою господарським судом апеляційної інстанції ухвалою, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 року у даній справі. При цьому, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 1, 38, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції після набрання чинності внесених змін 19.01.2013 року) (далі - Закон про банкрутство) та ст. ст. 33, 43, 107 ГПК України, ст. 210 Господарського кодексу України.

Заявник касаційної скарги вважає, що визнання боржника банкрутом перешкоджає податковому органу провести відповідну перевірку платника податків.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у прийнятті апеляційної скарги ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві, суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявник скарги не є ні кредитором, ні учасником провадження по справі про банкрутство ТОВ "Агрейн", також, заявником не доведено належними доказами, що спірною постановою суд вирішив питання щодо його прав та обов'язків, у зв'язку з чим ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві не має права на оскарження судового рішення у даній справі про банкрутство.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст.14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч.1 ст.91 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Між тим, згідно з ч.6 ст.106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

У відповідності до абз.16 ст.1 Закону про банкрутство, учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (конкурсні кредитори та боржник), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Як встановлено статтею 1 Закону, сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).

Цією статтею також визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також, органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Крім того, колегія суддів звертає увагу заявника касаційної скарги на приписи ст. 210 ГК України (в редакції, чинній на дату звернення податковим органом з апеляційною скаргою), якою визначено, що кредиторами неплатоспроможних боржників є юридичні або фізичні особи, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Отже, набуття статусу кредитора законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної так юридичної) грошових вимог до боржника, а припинення статусу кредитора пов'язано з погашенням (припиненням) таких грошових вимог.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази звернення податкового органу із заявою з грошовими вимогами до боржника в установленому законом порядку, також відсутні посилання на наявність таких вимог у апеляційній скарзі.