Постанова ВГСУ від 02.10.2014 року у справі №904/4627/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2014 року Справа № 904/4627/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

Головуючий суддя Судді: Борденюк Є.М., Вовк І.В., Могил С.К. (доповідач),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 у справі № 904/4627/14 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомприватного акціонерного товариства "Орджонікідзевський рудоремонтний завод"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод"простягнення 480 489, 20 грн.,за участю представників позивача:Гетьмана І.Г., Сидоренко А.А.,відповідача:Мухіна В.О., Житарєва Є.В.,

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" у червні 2014 року звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" про стягнення 480 489, 20 грн., з яких: 480 000 грн. основного боргу, 15,78 грн. пені, 473, 42 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору позики № 3 від 12.03.2014.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2014 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 480 000, 00 грн. основного боргу та 7, 49 грн. пені. В решті позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 вказане рішення скасовано, прийнято нове - про відмову в позові.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу передати на новий розгляд суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржену постанову апеляційного господарського суду, а також рішення місцевого господарського суду колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між приватним акціонерним товариством "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" (позикодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" (позичальник) 12.03.2014 укладено договір позики № 3 (далі - договір).

Відповідно до п. 1 договору, позикодавець передає позичальнику грошові кошти у розмірі, визначеному п. 2 договору, а позичальник зобов'язується повернути позику у визначений договором строк. Позичальник виплачує вартість користування позикою у розмірі 0 %.

Пунктом 2 договору передбачено, що розмір позики становить 480 000, 00 грн.

Відповідно до п. 3 договору, позикодавець передає позику протягом 3-х днів з моменту підписання сторонами договору.

Згідно з п. 5 договору, позика повинна бути повернута до 12.06.2014.

На виконання умов договору позивач передав позику відповідачу в розмірі 480 000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 9 від 11.03.2014 на суму 395 000, 00 грн. та № 238 від 12.03.2014 на суму 85 000, 00 грн. Проте відповідач суму позики до 12.06.2014 позивачеві не повернув.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив, зокрема, з того, що розмір заборгованості у сумі 480 000,00 грн. за договором позики підтверджено матеріалами справи, нарахування пені є обґрунтованим, а право вимоги позивача на зазначену суму набуте останнім за договором позики.

Проте апеляційним господарським судом встановлено, що між позивачем як кредитором та відповідачем як боржником 23.06.2014 укладено договір новації № 1, відповідно до умов якого зобов'язання, яке виникає між сторонами на підставі договору новації замінює зобов'язання, що виникло між сторонами за договорами позики, зокрема і договором № 3 від 12.03.2014.

Згідно з п. 1.5. договору новації, зобов'язання боржника за договорами позики замінюються на зобов'язання надати кредитору такі послуги: креслення, технічні умови виробництва екскаваторів та дробарок, запчастин, комплектуючих, консультації з питань експортних поставок екскаваторів та дробарок, запчастин, комплектуючих контрагентам-покупцям, що є нерезидентами України, а також контактні дані покупців цієї продукції, які має боржник на умовах установлених цим договором.

Відповідно до п. 1.3. договору новації, сума зобов'язання боржника за первісними договорами складає 2 691 000, 00 грн., в тому числі 480 000, 00 грн. згідно з договором позики № 3 від 12.03.2014.

Пунктом 1.4 договору новації передбачено, що зобов'язання сторін, які виникли з первісних договорів припиняються з набранням чинності цим договором.

На виконання умов договору новації між позивачем та відповідачем 03.07.2014 підписано акт приймання-передачі послуг до договору новації, згідно з яким послуги за договором новації надані в повному обсязі.

Приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд виходив з того, що вказані обставини не досліджено судом першої інстанції; з моменту укладення договору новації зобов'язання сторін, які випливають з договору позики № 3 від 12.03.2014 припинились, а отже до правовідносин сторін слід застосовувати положення договору новації № 1 від 23.06.2014.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки попередніх судових інстанцій передчасними, виходячи з наступного.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права і повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Обґрунтованим вважається рішення, винесене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для правильного вирішення спору.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.