ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2014 року Справа № 914/1195/14
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бенедисюк І.М. і Палій В.В.
розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (далі - Товариство),
на рішення господарського суду Львівської області від 14.05.2014 та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.06.2014
зі справи № 914/1195/14
за позовом Товариства
до комунального підприємства "Бориславтеплоенерго", м. Борислав Львівської області (далі - Підприємство),
про стягнення заборгованості.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача - Пількевича В.В.,
відповідача - не з'яв.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов було подано про стягнення заборгованості за газ, включаючи суми пені, 3% річних, "інфляційних втрат", штрафу.
Рішенням господарського суду Львівської області від 14.05.2014 (суддя Рим Т.Я.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 (колегія суддів у складі: Бонк Т.Б. - головуючий, Бойко С.М. і Якімець Г.Г.): позов задоволено частково; стягнуто з Підприємства на користь Товариства: 584 600,44 грн. основного боргу; 7 687,90 грн. пені; 19 793,07 грн. - 3% річних; 6 879,94 грн. "інфляційних втрат"; 12 739,14 грн. судового збору; у решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи у частині відмови в позові щодо стягнення пені в сумі 17 938,42 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Підприємства на користь Товариства пеню в зазначеній сумі. Скаргу з посиланням на статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судову практику Європейського суду з прав людини, статтю 233 Господарського кодексу України, статті 549-552 Цивільного кодексу України, статті 42, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано порушенням названими судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.
Товариством і Підприємством укладено договір купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 № 14/2543/11 (далі - Договір), за яким продавець (Товариство) зобов'язується передати у власність покупцю (Підприємство) у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.
На виконання Договору Товариство поставило, а Підприємство отримало природний газ на загальну суму 2 629 760,86 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.
Товариством було надіслано Підприємству вимогу від 28.01.2014 №26/2-23-14 про сплату основного боргу та штрафних санкцій за несвоєчасний розрахунок за природний газ. Доказів погашення заборгованості у сумі 584 600,44 грн. Підприємством не подано, суму основного боргу ним визнано.
Згідно з умовами Договору
- остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки (пункт 6.1);
- за невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити (крім суми заборгованості) продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу (пункт 7.2).
Сервіси для юристів