Постанова ВГСУ від 02.09.2014 року у справі №910/3961/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2014 року Справа № 910/3961/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Глос О.І., Коробенка Г.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"на постановувід 02.07.2014 Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/3961/14господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Крок Г.Т."доПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"простягнення 416 272,12 грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:не з'явились Овдіна Ю.Б. (довіреність № 2-21 від 13.01.2014)В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Ярмак О.М.) від 13.05.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Станік С.Р., судді - Власов Ю.Л., Сулім В.В.) від 02.07.2014, у справі № 910/3961/14 позов задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок Г.Т." 310 364,00 грн основного боргу, 5 222,27 грн 3% річних, 28 315,11 грн інфляційних втрат, 8 878,03 грн судового збору, 5 000,00 грн витрат на оплату послуг адвоката; провадження у справі в частині стягнення 100 000,00 грн основного боргу - припинено на підставі п.11 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.526, 629, 712 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст.42, 43 ГПК України.

Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.

Позивач не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суди правомірно виходили із такого.

14.08.2013 між позивачем - Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", як покупцем, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Крок Г.Т.", як продавцем, укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти №001, відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого відповідач зобов'язався поставити позивачу товари - проводи та кабелі електронні й електричні, код за ДК 016-2010 (27.32.1).

У специфікації №1 (додаток №1 до договору) сторони визначили, що предметом закупівлі є кабель ЗКПБм 1x4x1.2 в кількості 22,8 км загальною вартістю 410 400,00 грн.

Відповідно до п.3.1 договору сума договору складає 410 400,00 грн з ПДВ.

Згідно з п.4.1 договору оплата вартості товарів здійснюється структурним підрозділом - управлінням покупця та/або покупцем протягом 30 календарних днів з дня поставки структурному підрозділу - управлінню покупця та/або покупцю партії товарів, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Умовами п.п.5.1, 5.2 договору передбачено, що термін поставки товарів: протягом одного року з дати підписання договору, поставка здійснюється партіями на підставі письмової заявки покупця.

Відповідно до видаткової накладної №4289 від 05.11.2013 та товарно-транспортної накладної №1016 від 05.11.2013, підписаних без будь-яких зауважень та заперечень уповноваженими представниками позивача та відповідача, позивач за рознарядкою Філії "Будівельно-монажна фірма" "Укргазпромбуд" ПАТ "Укртрансгаз" №2358/15 від 19.09.2013 поставив відповідачу обумовлений договором товар на загальну суму 410 364,00 грн.

Однак, як зазначає позивач, в порушення договірних зобов'язань відповідач не оплатив отриманий товар в строк, встановлений договором, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем на суму 410 364,00 грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача листами: №157 від 13.12.2013, №10 від 17.01.2014 та претензією №16 від 27.01.2014 з вимогою погасити заборгованість у розмірі 410 364,00 грн вартості поставленого по договору про закупівлю товарів за державні кошти №001 від 14.08.2013 товару. Вказані вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Після порушення провадження у справі №910/3961/14 на підставі платіжного доручення №5210 від 30.04.2014 відповідачем перераховано позивачу 100 000,00 грн в рахунок погашення боргу по договору про закупівлю товарів за державні кошти №001 від 14.08.2013, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача станом на 30.04.2014.

Згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача по договору №001 від 14.08.2013 станом на час прийняття місцевим господарським судом рішення склала 310 364,00 грн (410 364,00 грн - 100 000,00 грн = 310 364,00 грн).

Відповідно до ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На виконання, укладеного 14.08.2013 між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як продавцем, договору про закупівлю товарів за державні кошти №001, позивач 05.11.2013 поставив відповідачу обумовлений договором товар на суму 410 364,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №4289 від 05.11.2013 та товарно-транспортною накладною №1016 від 05.11.2013, підписаними представниками позивача та відповідача без будь-яких зауважень та заперечень.