ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2016 року Справа № 914/1806/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Кривда Д.С., Мамонтова О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ейсіпі Україна" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2016 та рішення господарського суду Львівської області від 26.11.2015 у справі № 914/1806/15 господарського суду Львівської області
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙСІПІ УКРАЇНА"до приватного підприємства "ТІЗ-КАРБОГАЗ"третя особатовариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Карбон-Діоксайд" простягнення 183 575, 08 грн. заборгованості,за участю представників
позивача: Каминської Л.Р.,
відповідача: Ларіонова Р.О.,
третьої особи: не з'явились,
В С Т А Н О В И В :
У червні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЙСІПІ УКРАЇНА" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до приватного підприємства "ТІЗ-КАРБОГАЗ" про стягнення 183 575, 08 грн., з яких: 84 904, 18 грн. основного боргу, 36 712, 61 грн. пені та 61 958, 29 грн. інфляційних втрат за договором № АСР/LV/013/2012 від 07.02.2012.
Крім цього, позивачем подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, у задоволенні якої відмовлено ухвалою господарського суду Львівської області від 27.07.2015.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 20.08.2015 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Карбон-Діоксайд".
Рішенням господарського суду Львівської області від 26.11.2015, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2016, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЙСІПІ Україна" (постачальником) та приватним підприємством "ТІЗ-КАРБОГАЗ" (покупцем) 07.02.2012 укладено договір № ACP/LV/013/2012, відповідно до умов якого постачальник здійснює регулярне постачання покупцеві рідкого двоокису вуглецю (далі - товар) у партіях, а покупець здійснює його приймання та своєчасну оплату.
Умовами п. 3.1.- п. 3.3. договору передбачено, зокрема, що загальна кількість товару, який покупець купує у постачальника становить 300 тон на рік, починаючи з 07.02.2012. Точна кількість товару, розподіл цієї кількості за окремими місяцями визначаються сторонами у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. Графік поставки товару в межах кожного окремого місяця та розмір окремих партій узгоджується сторонами не пізніше, ніж за десять робочих днів до початку відповідного місяця шляхом обміну відповідними листами по факсу або електронною поштою. Сторони можуть домовитися про замовлення додаткової кількості товару шляхом укладення доповнень до специфікації.
Згідно з п. 4.1. договору, постачальник поставляє покупцю товар на умовах DDU - м. Луцьк, 43010, вул. Рівненська, 42 відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010 року. Постачання товару покупцю здійснюється спеціалізованою дорожньою цистерною постачальника та приймається покупцем в його спеціалізовану ємність, що передбачена для тривалого зберігання товару і збереження його якісних показників та відповідає вимогам по завантаженню товару вказаної якості.
За умовами п. 4.2 договору, право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент отримання товару.
Згідно з п. 5.1. договору, покупець здійснює приймання поставленого йому постачальником товару на підставі видаткової накладної. Взамін постачальнику надається оригінал довіреності на одержання товару уповноваженою особою покупця, яка також підписує примірник товарно-транспортної накладної для постачальника.
Відповідно до п. 5.2. договору, супровідними документами, що підтверджують факт поставки товару і мають звітний характер для сторін вважаються товарно-транспортна накладна, видаткова накладна та рахунок-фактура постачальника.
Пунктом 6.4 договору передбачено, що покупець здійснює оплату за поставлену партію товару на банківський рахунок постачальника протягом 30 днів після поставки, згідно з рахунком-фактурою.
Відповідно до п. 10.2 договору останній діє впродовж трьох років з дати його укладення. За відсутності заперечень сторін договір автоматично подовжує свою дію на кожний наступний рік.
Між сторонами 31.05.2012 підписано додаток № 3 до договору, відповідно до умов якого з 01.06.2012 ціна однієї тони двоокису вуглецю з постачанням у Львів на умовах DAP складає 1 704 грн.
Як стверджує позивач, на виконання умов договору відповідачу поставлено товар на загальну суму 556 231, 75 грн., проте відповідачем оплачено суму товару частково - у розмірі 471 327, 57 грн., у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість у розмірі 84 904, 18 грн. За твердженнями позивача, факт поставки товару підтверджується видатковими накладними, актами здачі-приймання робіт (надання послуг) за договором № 2/11 від 01.03.2011 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом та розшифровками до них.
Позивачем на адресу відповідача направлялись претензії від 03.09.2013 № 153 та від 20.03.2014 № 52 з вимогою оплатити суму заборгованості за договором № ACP/LV/013/2012 від 07.02.2012 у розмірі 84 904, 18 грн. Однак зазначені претензії залишені без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення з даним позовом.
Сервіси для юристів