ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2016 року Справа № 910/2340/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого Овечкіна В.Е.,суддівКорнілової Ж.О., Чернова Є.В.,за участю представників:позивача -Случак О.О.,відповідача-1 відповідача-2-не з'явились, -не з'явились,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фірми "Т.М.М."-ТОВна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.06.2016у справі№910/2340/16за позовомФірми "Т.М.М."-ТОВдо1.Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції м.Києва; 2.Головного управління Державної казначейської служби України в м.Києвіпро відшкодування 6812,63 грн. збитків в порядку регресуВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2016 (суддя Грехова О.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 (судді: Руденко М.А., Буравльов С.І., Кропивна Л.В.), в позові відмовлено повністю у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.
Фірма "Т.М.М."-ТОВ (далі - фірма, товариство) у поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.1166,1173,1191 ЦК України, ст.ст.45,82,87 Закону України "Про виконавче провадження" та ст.ст.32,33,34,43 ГПК України. Зокрема, скаржник вказує на неврахування судами тих обставин, що порушення встановлених строків для перерахування стягувачу примусово списаних з боржника (фірми) коштів, які надійшли на депозитний рахунок Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції м.Києва (далі - ВДВС Святошинського РУЮ м.Києва), свідчить про протиправність дій та наявність вини з боку відповідача-1.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову в позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що:
Рішенням господарського суду м.Києва від 21.08.2013 у справі №910/8843/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2014, позовні вимоги ТОВ "Ласка Лізинг" задоволено повністю шляхом стягнення з фірми "Т.М.М."-ТОВ на користь ТОВ "Ласка Лізинг" 324488 грн. 25 коп. заборгованості, 13068 грн. 02 коп. неустойки, 230 грн. 66 коп. інфляційних втрат, 3% річних у сумі 2724 грн. 26 коп. та 6810 грн. 23 коп. судового збору.
З матеріалів справи вбачається, що 10.02.2014р. на виконання рішення господарського суду м.Києва від 21.08.2013 у справі №910/8843/13, яке набрало законної сили, у частині стягнутих сум було видано наказ.
Ухвалою господарського суду м.Києва від 22.05.2014 у справі №910/8843/13 здійснено процесуальне правонаступництво. Замінено позивача - ТОВ "Ласка Лізинг", як стягувача у виконавчому провадженні №42286725 ВДВС Святошинського РУЮ м.Києва по виконанню наказу господарського суду м.Києва від 10.02.2014 у справі №910/8843/13, на його правонаступника - ТОВ "Мега Торг ЛТД".
30.05.2014р. під час виконання наказу господарського суду м.Києва ВДВС Святошинського РУЮ м.Києва з рахунку Фірми "Т.М.М."-ТОВ були списані грошові кошти в загальній сумі 347231,07 грн., що підтверджується платіжною вимогою №1/3 від 30.05.2014 (а.с.19).
У січні 2015 року до господарського суду м.Києва надійшла позовна заява ТОВ "Мега Торг ЛТД" до Фірми "Т.М.М." - ТОВ про стягнення 3% річних та інфляційних втрат в сумі 50422,52 грн. у зв'язку з простроченням Фірмою "Т.М.М."-ТОВ погашення заборгованості за договором фінансового лізингу №1182/02/2008 від 13.02.2008 у період з 01.08.2013 року по 04.08.2014 року.
Рішенням господарського суду м.Києва від 19.02.2015 у справі №910/536/15-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2015, позов ТОВ "Мега Торг ЛТД" задоволено повністю шляхом стягнення з Фірми "Т.М.М."-ТОВ на користь ТОВ "Мега Торг ЛТД" 3% річних в розмірі 10001 грн. 35 коп., інфляційних втрат у сумі 40421 грн. 17 коп., 1827 грн. судового збору.
Як вбачається зі змісту вищевказаного судового рішення, судом відхилено доводи фірми "Т.М.М."-ТОВ про те, що державною виконавчою службою на виконання рішення господарського суду м.Києва від 21.08.2013 у справі №910/8843/13 стягнуто всю суму коштів з боржника ще 30.05.2014р., а тому після цієї дати необґрунтованим є нарахування 3% річних та втрат від інфляції.
Також зазначено, що рішення господарського суду м.Києва від 21.08.2013 у справі №910/8843/13 вважається виконаним, і, зокрема, заборгованість по лізинговим платежам (за 56-62 періоди лізингу) за період з 15.01.2013р. по 25.07.2013р. в розмірі 347231,07 грн. вважається погашеною лише після зарахування коштів на рахунок кредитора (позивача - (ТОВ "Мега Торг ЛТД"), тобто з 05.08.2014р.
06.05.2015р. на виконання рішення господарського суду м.Києва від 19.02.2015 у справі №910/536/15-г було видано відповідний наказ.
Позивач звернувся з позовом з посиланням на те, що йому було завдано збитків відповідачем-1 у зв'язку з несвоєчасним перерахуванням коштів, стягнутих з товариства за наказом, виданим у справі №910/8843/13, у зв'язку з чим, у іншій справі №910/536/15-г було донараховано та стягнуто 3% річних і втрати від інфляції.
Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з ч.2 ст.87 Закону України "Про виконавче провадження" збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодування в порядку, встановленому законом.
Статтею 1166 ЦК України визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Пунктом 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №6 від 07.02.2014 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" роз'яснено, що підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи,яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.
Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби.
Приписами ст.82 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби або відмову від вчинення ними дій може бути подано скаргу до начальника відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду.
Зважаючи на це, апеляційна інстанція погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що факт неправомірності дій чи бездіяльності державного виконавця або інших посадових осіб державної виконавчої служби на момент розгляду господарським судом спору про відшкодування шкоди вже повинен бути встановлений відповідними засобами доказування.
Всупереч ст.ст.33-34 ГПК України позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів у розумінні ст.82 Закону України "Про виконавче провадження" на підтвердження неправомірності дій державного виконавця при виконанні рішення господарського суду м.Києва від 21.08.2013 у справі №910/8843/13.
Крім того, всупереч твердженням скаржника, за змістом ст.ст.525,526,530,599 ЦК України належним виконанням зобов'язання було б перерахування позивачем коштів кредитору у зобов'язаннях за договором лізингу №1182/02/2008 від 13.02.2008, неналежне виконання яких встановлено рішенням господарського суду м.Києва від 21.08.2013 у справі №910/8843/13.
За таких обставин, позивач в силу вищенаведених норм не зобов'язаний був очікувати настання стадії примусового виконання рішення та прострочувати і надалі строк виконання зобов'язань за договором лізингу №1182/02/2008 від 13.02.2008 щодо сплати 347231,07 грн. заборгованості, а мав самостійно перерахувати їх кредитору за договором.
Посилання товариства на норми Закону України "Про виконавче провадження" судом відхилено з тих мотивів, що вказаний закон не є забороною та перешкодою для належного виконання позивачем зобов'язань щодо сплати кредитору 347231,07 грн. заборгованості за договором лізингу №1182/02/2008 від 13.02.2008 в порядку добровільного виконання судового рішення, з повідомленням про це державного виконавця.
Сервіси для юристів