Постанова ВГСУ від 02.08.2016 року у справі №904/7196/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2016 року Справа № 904/7196/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоТатькова В.І. (доповідача),суддів :Плюшка І.А., Мележик Н.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївнина постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 р.та на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2015 р.у справі№ 904/7196/15 господарського суду Дніпропетровської областіза позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (надалі - ПАТ "ВіЕйБі Банк")доФОП ОСОБА_5 (надалі - ФОП ОСОБА_5) простягнення заборгованості в сумі 557 765,94 грн.за участю представників: від позивача- Демченко Олександр Володимировичвід відповідача- не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року ПАТ "ВіЕйБі Банк" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ФОП ОСОБА_5 про стягнення з останньої заборгованості за Кредитним договором № 130/гр від 14.08.2006 р. у розмірі 557 765,94 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2015 р. (головуючий суддя Євстигнеєва Н.М., судді: Кеся Н.Б., Воронько В.Д) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 р. (головуючий суддя Чимбар Л.О., судді: Виноградник О.М., Антонік С.Г.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2015 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ПАТ "ВіЕйБі Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.07.2016 р. касаційну скаргу ПАТ "ВіЕйБі Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни прийнято до провадження, призначено розгляд скарги на 02.08.2016 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 04.08.2006 р. між ПАТ "ВіЕйБі Банк" (кредитодавець) та ФОП ОСОБА_5 (позичальник) укладено кредитний договір № 130гр, згідно з умовами якого кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит), на умовах визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну частину договору.

Кредит надається у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом у сумі 150 000 грн. Термін користування кредитом до 16-00 годин 13 серпня 2007 року. Процентна ставка за користування кредитом - 19 % річних. Надання кредиту буде здійснюватися в гривнях в повному обсязі або окремими частинами (траншами). Кожна наступна видача траншу кредиту здійснюється в межах вільного залишку суми кредиту, визначеної п. 1.1.1 цього договору. Надання кредиту здійснюється на підставі письмового повідомлення позичальника про свій намір отримати черговий транш кредиту із зазначенням його суми та терміну користування не пізніше, ніж за два банківських дня до бажаної дати отримання кредиту (п.п. 1.1.1.- 1.1.5. кредитного договору).

Відповідно до п. 1.2. кредитного договору кредит надається позичальнику на поповнення обігових коштів.

Згідно з п. 1.6. кредитного договору позичальник сплачує на користь кредитодавця комісії на кредитне обслуговування у розмірі 150 грн.

За змістом п. 1.3.1. кредитного договору в забезпечення виконання зобов'язання за цим договором позичальник зобов'язується в п'ятиденний строк з моменту його підписання укласти з кредитодавцем договори застави особисто.

У відповідності з п. 2.5. кредитного договору надання кожного траншу оформляється додатковою угодою, в якій встановлюється сума траншу, термін його користування та процентна ставка.

Пунктом 2.3. кредитного договору визначено, що повернення кредиту здійснюється починаючи з 7 місяця користування кредитною лінією рівними частинами не менш як 30 000 грн., згідно з графіком зниження ліміту позичкової заборгованості.

Моментом (днем) повернення кредиту вважається день зарахування на відповідні рахунки кредитодавця суми кредиту, процентів, комісій та можливих штрафних санкцій, визначених договором (п. 2.6. кредитного договору).

Також, пунктом 2.7. кредитного договору сторони визначили порядок нарахування та сплати процентів. Так, проценти нараховуються на фактичну заборгованість за кредитом, із розрахунку календарної кількості днів в році та місяці. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в гривні щомісячно за поточний календарний місяць. При розрахунку процентів враховується перший день зарахування кредиту на поточний рахунок позичальника та/або перерахування кредиту по контрактах, що кредитуються, і не враховується останній день терміну користування кредитом, зазначеного в п. 1.1.2 цього договору.

Цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 7.4 договору).

Так, судами було встановлено, що за період дії кредитного договору позивачем надано відповідачу грошових коштів на суму 150 000 грн., що підтверджується відповідними додатковими угодами до кредитного договору, та які були перераховані на поточний рахунок відповідача.

Крім того, судами було з'ясовано, що 14.08.2006 р. в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем було укладено:

- договір застави № 1 (реєстровий номер 1430), за умовами якого відповідач передає стягувачу в заставу належне йому на праві власності майно - товари (взуття), перелік якого наведено в п. 1.1. договору застави,

- договір застави № 1 (реєстровий номер 1432), за умовами якого відповідач передає позивачу в заставу належне йому на праві власності майно - основні засоби, які перелічені в п. 1.1. договору застави.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.