Постанова ВГСУ від 02.07.2026 року у справі №642/5346/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року

м. Київ

справа № 642/5346/23

провадження № 51-3609 км 24

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6

(у режимі відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12023221220000508 від 30 березня 2023 року за обвинуваченням

ОСОБА_7 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина рф, уродженця с. Попівка Корочанського району Бєлгородської області рф, мешканця АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 348 Кримінального кодексу України (далі - КК),

за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 , на вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 24 травня 2024 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 08 травня 2025 року стосовно ОСОБА_7 .

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

ВирокомЛенінського районного суду м. Харкова від 24 травня 2024 року ОСОБА_7 засуджено за ст. 348 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

Також цим вироком задоволено частково цивільні позови ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 і стягнуто з ОСОБА_7 на користь позивачів по 20 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

За обставин, детально викладених у вироку, ОСОБА_7 вчинив замах на вбивство працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків (ст. 348 КК), з огляду на таке.

Як установив суд, сержант ОСОБА_7 , 30 березня 2023 року приблизно о 00:27 на вул. Велика Панасівська, 216 у м. Харкові, реалізуючи свій злочинний намір, маючи умисел на протиправне заподіяння смерті працівникам правоохоронного органу, які перебували при виконанні службових обов`язків, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх наслідки у вигляді смерті поліцейських і бажаючи їх настання, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи, що перед ним саме працівники правоохоронного органу, які були на службовому автомобілі зі знаками розрізнення, одягнені у формений одяг (однострій) із шевронами приналежності до органу та підрозділу поліції, озброєні табельною вогнепальною зброєю і виконують свої службові обов`язки, повернувся у бік поліцейських УПП в Харківській області ДПП Національної поліції України (далі - НПУ), що перебували біля службового автомобіля, а саме ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , після цього із закріпленої за ним табельної вогнепальної бойової зброї, а саме пістолета ТТ, калібру 7,62 мм, 1947 року виготовлення, з номером НОМЕР_1 (далі - пістолет ТТ), почав стрільбу по вказаних поліцейських та, намагаючись довести до кінця свій злочинний умисел, спрямований на вбивство цих працівників поліції, продовжив стріляти в них, зробивши не менше семи пострілів. З метою припинення подальших протиправних дій, у порядку статей 42 - 46 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським ОСОБА_12 були застосовані заходи примусу у вигляді застосування вогнепальної зброї до ОСОБА_7 , у результаті чого останнього поранено і свій злочинний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті (вбивство) працівників поліції, ОСОБА_7 не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, у зв`язку з тим, що до нього було вжито заходів примусу.

Полтавський апеляційний суд ухвалою від 08 травня 2025 року вирок місцевого суду залишив без зміни.

Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону й неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_7 , призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що суд першої інстанції всупереч вимогам статей 94, 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) необ`єктивно з`ясував обставини кримінального провадження та був упередженим, а суд апеляційної інстанції:

- порушуючи ст. 404 КПК, повторно не дослідив обставин, досліджених місцевим судом;

- не мотивував своїх висновків належним чином та не навів вичерпних доводів щодо необґрунтованості апеляційної скарги сторони захисту.

Так, захисник, наводячи детальні доводи щодо: