Постанова ВГСУ від 02.07.2014 року у справі №910/10560/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2014 року Справа № 910/10560/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПрокопанич Г.К.суддів :Алєєвої І.В., Татькова В.І. (доповідача)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "БК Моноліт Мегабуд"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 р.та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 25.11.2013 р.у справі№ 910/10560/13 господарського суду міста Києваза позовом ТОВ "БК Моноліт Мегабуд"доДержавної установи "Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О.Шалімова" Національної академії медичних наук України (надалі - Інститут)провідшкодування збитків 170 844,22 грн. та розірвання договоруза участю представників: від позивача- Королевич Ю.П., дов. від 07.03.2014 р.від відповідача- Воронін В.М., дов. від 18.03.2014 р.

В С Т А Н О В И В:

У червні 2013 року ТОВ "БК Моноліт Мегабуд" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Інституту та просило суд стягнути з останнього збитки за Договором № МІ 1-1 від 14.05.2012 р. про закупівлю розробки проектно-кошторисної документації на будівництво радіологічного корпусу в Інституті в розмірі 170 844,22 грн. та розірвати вказаний договір.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.11.2013 р. (головуючий суддя Грєхова О.А., судді: Сташків Р.Б., Ярмак О.М.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 р. (головуючий суддя Пашкіна С.А., судді: Калатай Н.Ф., Сітайло Л.Г.) рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2013 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, ТОВ "БК Моноліт Мегабуд" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанції та вбачається з матеріалів справи, 14.06.2012 р. між Інститутом, як замовником, та ТОВ "БК Моноліт Мегабуд", як виконавцем, укладено договір про закупівлю розробки проектно-кошторисної документації на будівництво радіологічного корпусу в Національному інституті хірургії та трансплантології ім. О.О.Шалімова НАМН України (надалі - Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язався за завданням замовника забезпечити розробку проектно-кошторисної документації на будівництво радіологічного корпусу в Національному інституті хірургії та трансплантології ім. О.О.Шалімова НАМН України відповідно до кошторису (який є невід'ємною частиною цього договору), а замовник зобов'язався прийняти і оплатити виконану роботу.

Розділом 3 Договору передбачено, що ціна договору становить 497 855,40 грн., що включає в себе компенсацію всіх можливих витрат виконавця, розробки проектно-кошторисної документації (включаючи вартість презентаційних матеріалів, витрат, пов'язаних із розробкою макету, одержанням різних погоджень, звітів і дозволів від державних служб і організацій, необхідних для виконання виконавцем робіт за договором, а також залучення державних служб і послуг спеціалізованих організацій в процесі виконання робіт за Договором).

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки за виконані роботи проводяться замовником протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт форми КБ-2 і довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що роботи мали розпочатись в червні 2012 року і закінчитись в серпні 2012 року. Замовник погоджує з виконавцем обсяги робіт та затверджує графік виконання робіт (п. 5.2. Договору).

Згідно з п. 6.1. Договору замовник зобов'язаний до початку виконання виконавцем робіт надати завдання на проектування та медичне завдання на обсяги робіт, передбачені документацією конкурсних торгів; надати копію державного акту на право постійного користування землею; надати дійсне викопіювання кадастрового плану м. 1:2000 (згідно умов документації).

Відповідно до ч. 1 ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Згідно зі ст. 631 ЦК України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком договору.

Відповідно до п. 10.1. Договору цей договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 31.12.2012 р., а в частині виконання обов'язків сторін - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Суди попередніх інстанцій встановили, що умовами договору не передбачено продовження строку дії даного договору у разі відсутності заперечень, а отже, договір про закупівлю розробки проектно-кошторисної документації на будівництво радіологічного корпусу в Національному інституті хірургії та трансплантології ім. О.О.Шалімова НАМН України від 14.06.2012 р. припинив свою дію 31.12.2012 р. у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, нормами ж чинного законодавства України передбачено можливість розірвання лише чинного правочину.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 3 ст. 653 ЦК України встановлено, що договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Аналогічні положення містить ч. 5 ст. 188 ГК України.

З урахуванням наведеного колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів щодо відмови в задоволенні позову про розірвання Договору, оскільки такий припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, до часу звернення позивача до суду з позовом.

Відповідно до п. 6.4.5 Договору виконавець має право на відшкодування завданих йому збитків відповідно до чинного законодавства та договору.

Згідно з п. 7.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

У відповідності зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміють витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені особою, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

В силу ч. 2 ст. 22 ЦК України під збитками розуміються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).