ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 591/3172/22
провадження № 51-2213км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,
засудженого (у режимі відеоконференції) ОСОБА_7 ,
розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 23 лютого 2023 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 10 липня 2024 рокув кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021200480002706 від 24 листопада 2021 року, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Думівки Краснопільського району Сумської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 156 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Зарічного районного суду м. Суми від 23 лютого 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 156 КК України та призначено покарання: за ч. 1 ст. 125 КК України - у виді громадських робіт на строк 200 годин; за ч. 2 ст. 156 КК України - у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права займати посади та займатись будь-якою діяльністю, що пов`язана з піклуванням за дітьми та їх вихованням на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю покарань, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права займати посади та займатись будь-якою діяльністю, що пов`язана з піклуванням за дітьми та вихованням на строк 3 роки. Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до обставин, детально наведених у вироку місцевого суду, ОСОБА_7 у листопаді 2021 року, у точно невстановлений в ході досудового розслідування день та час, знаходячись у приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_2 , скориставшись відсутністю ОСОБА_8 , використовуючи безпорадний стан малолітньої потерпілої ОСОБА_9 , яка не могла правильно розуміти сутність та характер вчинюваних з нею розпусних сексуальних дій через свій вік, оголив ділянки тіла останньої. Надалі, застосовуючи фізичну силу, супроводжуючи свої дії нанесенням тілесних ушкоджень, торкався та умисно тиснув пальцями рук біля основи дівочої пліви ОСОБА_10 та здійснював швидкі поступальні рухи пальцями рук в ділянці складки між піхвою та її анальним отвором, у результаті чого спричинив останній тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичного експерта № 954 від 23 грудня 2021 року кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
Крім того, ОСОБА_7 , продовжуючи свою злочинну діяльність, направлену на вчинення відносно ОСОБА_9 розпусних дій сексуального характеру, спрямованих на задоволення своєї статевої пристрасті, торкався своїм статевим органом тіла потерпілої, а саме вух, очей, обличчя, що викликало статеву збудженість у останнього.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 10 липня 2024 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 залишив без задоволення, а вирок Зарічного районного суду м. Суми від 23 лютого 2023 року - без змін.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подаликасаційні скарги
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження,просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати, а провадження в справі закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
На обґрунтування доводів поданої касаційної скарги зазначає, що:
· винуватість ОСОБА_7 не доведена поза розумним сумнівом. Вказує, що свідки сторони обвинувачення не були очевидцями події та підтвердили причетність засудженого до скоєння ним інкримінованих йому правопорушень. Висновки експертиз мають характер імовірності і є неконкретними та ґрунтуються на припущеннях. Стверджує, що законний представник малолітньої потерпілої ОСОБА_8 обмовила його з метою помсти за те, що його підзахисний раніше мав статеві відносини з її донькою ОСОБА_11 . Наголошує, що заява ОСОБА_8 від 23 листопада 2022 року підтверджує лише можливе вчинення кримінального проступку та правопорушення, що потребує ретельної перевірки;
· показання малолітньої потерпілої, отримані в порядку ст. 225 КПК України, є недопустимим доказом, оскільки обвинувачений ОСОБА_7 належним чином не був повідомлений про судове засідання та був відсутній під час проведення цього допиту, тож не мав можливості ставити запитання. Вказує, що захисник не зобов`язаний повідомляти підозрюваного про слідчу дію (допит малолітньої в порядку ст. 225 КПК України) та забезпечувати його явку в судове засідання. Наголошує, що відсутність захисника на вказаній слідчій дії не позбавляє права підозрюваного брати участь у ній особисто. Стверджує, що висновки судів про те, що він мав змогу узгодити правову позицію зі своїм підзахисним є передчасними;
Сервіси для юристів