ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2015 року Справа № 904/5624/14 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :
головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівСибіги О.М., Фролової Г.М.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість"на постанову від 21.01.2015 Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№904/5624/14 господарського суду Дніпропетровської областіза позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість"простягнення 40 962 грн. 52 коп. За участю представників сторін:
Від позивача - Макаровець І.В. (дов. від 12.08.14)
Від відповідача - не з'явились
Відповідно до розпорядження Секретаря другої судової палати від 01.04.2015 справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Сибіга О.М., Фролова Г.М.
ВСТАНОВИЛА:
Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" про стягнення заборгованості у розмірі 40 962 грн. 52 коп., з яких: 39 982 грн. 68 коп. - сума основного боргу, 239 грн. 89 коп. - 3% річних та 739 грн. 95 коп. - пені, відповідно до умов Договору № 1594 від 23.07.12 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя Рудь І.А.) позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" на користь ДТГО "Південно-Західна залізниця" 39 982 грн. 68 коп. плати за користування вагонами, решту позовних вимог залишено без розгляду.
Постановою колегії суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 у складі: Пруднікова В.В., Орєшкіної Е.В., Широбокової Л.П. рішення господарського суду скасовано частково, стягнуто з ТОВ "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" на користь ДТГО "Південно-Західна залізниця» 39 982, 68 грн. плати за користування вагонами, 72,17 грн. - пені, та три відсотка річних у сумі 12, 66 грн., врешті позову - відмовлено.
ТОВ "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.614 Цивільного кодексу України, п.9 Правил користування вагонами і контейнерами.
ДТГО "Південно-Західна залізниця" у поясненнях зазначає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між ДТГО "Південно-Західна залізниця" та ТОВ "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" укладено договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 1594 від 23.07.12, відповідно до п. 1.1 якого, його предметом є надання залізницею вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за надані послуги.
В квітні 2014р. на станцію Нігін Південно-Західної залізниці для ТОВ "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" надходили вагони, які затримувалися на станції призначення з вини відповідача через зайнятість фронту навантаження та несвоєчасне розкредитування перевізних документів вантажовласником.
Загальний час затримки вагонів зафіксовано у актах загальної форми ГУ-23. За час затримки вагонів залізницею було нараховано плату за користування вагонами за відомостями №№ 11040135, 12040137,13040139, 14040141, 15040143, 16040145, 17040147, 18040149, 19040151, 20040153, 21040155, 22040159, 23040161 на загальну суму 39 982, 68 грн.
Відомості плати за користування вагонами представниками вантажовласника підписано із зауваженнями: "з нарахуванням не згодні".
Несплата відповідачем згаданої суми стала підставою для звернення ДТГО "Південно-Західна залізниця" до господарського суду з даним позовом.
Відповідно до п. 12 Правил користування вагонами та контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.
Відповідно до п. 3 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 за № 113 (зі змінами), облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.
Пунктом 4 Правил визначено, що відомості плати за користування вагонами (контейнерами) складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження і містять розрахунки платежів за користування вагонами, за маневрову роботу та за подавання й забирання вагонів.
У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (п. 8 Правил).
Судами встановлено, що за фактом затримки вагонів на станції Нігін залізницею складено акти загальної форми ГУ-23 на віднесення на відповідальність вантажовласника, які підписані як представником залізниці так і уповноваженими представниками вантажовласника. Позивачем до матеріалів справи додано довіреності на представників вантажовласника на право підписання ними актів загальної форми, облікових карток, відомостей подачі та забирання вагонів, тощо. У зазначених актах, як це передбачено п. 8 Правил користування вагонами та контейнерами зазначено час подачі та закінчення затримки вагонів, їх номери. Акти загальної форми представниками вантажовласника підписано без заперечень, тобто вони тим самим погодились як із фактом затримки вагонів з вини ТОВ "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість» так і з періодом затримки вагонів. Судами також зазначено, що про час фактичного подавання та забирання вагонів свідчать також надані позивачем пам'ятки про подавання вагонів, пам'ятки про забирання вагонів фГУ-45, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами.
Що стосується посилання касатора на те, що судами не перевірялися документи щодо повідомлення відповідача про прибуття вантажу, то судами зазначено, що позивачем надано докази повідомлення відповідача про подавання вагонів - витяг з книги повідомлень про час надавання вагонів під навантаження або вивантаження форми ГУ-2, затвердженої наказом Укрзалізниці від 04.06.03 за № 147ц.
Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання доводить особа, яка порушила зобов'язання. Належних доказів на підтвердження відсутності своєї вини у затримці спірних вагонів відповідачем не надано.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що затримка вагонів на станції Нігін мала місце з вини вантажоодержувача, через зайнятість фронтів навантаження, несвоєчасність розкредитовування вагонів, а тому обгрунтовано задоволено позов та стягнуто з відповідача 39 982, 68 грн. плати за користування вагонами.
В іншій частині постанова апеляційної інстанції в касаційному порядку не оскаржена.
Колегія суддів звертає увагу касатора, що статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Сервіси для юристів