Постанова ВГСУ від 02.03.2017 року у справі №910/407/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 року Справа № 910/407/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяЯценко О.В.СуддіБакуліна С.В., Поляк О.І.розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Київенерго"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 у справі№ 910/407/16Господарського судуміста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Київенерго"до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києватретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва"про стягнення 200 641,27 грн.в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Кирищук В.П.- відповідача:Мохонько О.А., Дацюк І.І.ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району в м.Києві (відповідач) про стягнення основного боргу в сумі 161 373,51 грн., інфляційних втрат в розмірі 35 721,80 грн. та 3% річних в сумі 3545,95 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.02.2016р. (суддя Спичак О.М.) в задоволенні позову відмовлено.

Суд дійшов висновку, що відповідач у спірний період за який заявлено вимоги про стягнення заборгованості не був ані балансоутримувачем будинку, ані виконавцем комунальних послуг, тому підстави для стягнення з нього плати за теплопостачання на підставі договору № 510112 від 21.12.2006 р. відсутні.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016р. (судді: Скрипка І.М., Тищенко А.І., Власов Ю.Л.) рішення господарського суду міста Києва від 29.02.2016р. залишено без зміни.

Приватне акціонерне товариство "Київенерго" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, справу направити на новий розгляд.

Заявник доводить, що судами неправильно застосовані норми ст.ст. 275, 276 ГК України, ст. 1088 ЦК України, ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", порушені норми ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, оскільки за умовами договору, укладеного між позивачем та відповідачем, останній несе обов'язок з оплати вартості спожитої теплової енергії, тому з нього підлягає стягненню спірна заборгованість.

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва у запереченнях на касаційну скаргу доводить, що не був балансоутримувачем об'єкту, куди поставлялася теплова енергія у спірний період, тому не отримував та не використовував теплову енергію, не є виконавцем послуг з постачання теплової енергії, не укладає з споживачами послуг договорів з централізованого опалення, тому вважає оскаржувані судові рішення законними та просить в задоволенні касаційної скарги відмовити.

Ухвалою від 03.02.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Яценко О.В., суддів - Бакуліної С.В., Поляк О.І. касаційна скарга приватного акціонерного товариства "Київенерго" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 02.03.2017.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.12.2006р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (Публічне акціонерне товариство "Київенерго") (енергопостачальна організація) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району (абонент) було укладено договір №510112 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого відповідно до п.1.1 є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених Договором (пункт 1.1 Договору) в будинок по вул.Березняківська, 8 (додаток№9 до договору).

За умовами договору №510112 від 21.12.2006р. енергопостачальна організація зобов'язується: постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до Договору (підпункт 2.2.1 пункту 2.2 Договору); підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською держадміністрацією (підпункт 2.2.2 пункту 2.2 Договору).

Згідно п.2.3 договору №510112 від 21.12.2006р. абонент зобов'язується, в тому числі, своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії, а також забезпечувати необхідні умови для надходження теплової енергії, обслуговувати (ремонтувати) внутрішньобудинкові системи теплопостачання та власні прилади обліку теплової енергії, здійснювати підготовку власного теплового господарства.

Договір набуває чинності з дня підписання та діє до 31.12.2007р. (пункт 8.1 договору №510112 від 21.12.2006р.).

За умовами п.8.2, договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення арбітражним судом, передбачених підпунктом 6.4.1 пункту 6.4 договору; ліквідації сторін.

Припинення дії договору не звільняє абонента від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії (пункт 8.3 договору №510112 від 21.12.2006р.).

Згідно п.8.4 договору, він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

За твердженням позивача, з огляду на неналежне виконання умов договору №510112 від 21.12.2006р. у Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м.Києва утворилась заборгованість за період з 01.12.2014р. по 01.05.2015р. на загальну суму 161 373,51 грн., що і стало підставою для нарахування інфляційних втрат, 3% річних та звернення до суду з даним позовом.

Відмовляючи в позові суди, керуючись ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" дійшли висновку, що відповідач у період з 01.12.2014р. по 01.05.2015р., за який позивачем заявлена до стягнення заборгованість за договором №510112 від 21.12.2006р., не мав статусу ані балансоутримувача будинку, ані виконавця комунальних послуг, доказів затвердження передавального акту між відповідачем та третьою особою матеріали справи не містять, відповідач не набув статусу правонаступника 3-ї особи - балансоутримувача будинку у спірний період.

Касаційна інстанція визнає висновки судів першої та апеляційної інстанції такими, що не грунтуються на вірно встановлених обставинах справи та правильному застосуванні норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

За змістом норми ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

Так, господарськими судами попередніх інстанцій не враховано, що згідно зі змінами до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а саме ч. 4 ст. 19, які набули чинності 26.04.2014, виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є ПАТ "Київенерго", тобто суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Однак, навіть після внесених змін, в ч. 6 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зазначено, що особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.