ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2017 року Справа № 910/22138/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Губенко Н.М.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"на ухвалу та постанову Господарського суду міста Києва від 30.11.2016 Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016у справі№ 910/22138/15 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "У Хромого Пола"третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Експансія"простягнення 395192275,80 грн.за участю представників сторін:
позивача: Новик Є.М.
відповідача: Давидова О.М.
третьої особи: не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "У Хромого Пола" про стягнення заборгованості за договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 10-0604/131к-07 від 13.07.2007.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2016 (суддя Сташків Р.Б.) зупинено провадження у справі № 910/22138/15 до набрання законної сили прийнятим рішенням у справі № 910/21464/16, яка розглядається Господарським судом міста Києва.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Жук Г.А., судді: Дикунська С.Я., Мальченко А.О.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.11.2016 у справі № 910/22138/15 залишено без змін.
Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.11.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016, відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "У Хромого Пола" у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, вважаючи, що місцевий господарський суд може самостійно з'ясувати обставини дійсності заявлених банком вимог, а тому вирішення спору у справі № 910/21464/16 Господарського суду міста Києва не може бути перешкодою для встановлення всіх істотних обставин у даній справі.
До Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "У Хромого Пола" надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких відповідач просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.
Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа не скористалася передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у справі № 910/22138/15 є вимоги Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "У Хромого Пола" як поручителя заборгованості за кредитом та процентами за кредитним договором № 10-0604/131к-07 від 13.04.2007.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що питання дійсності договорів про внесення змін до договору поруки № 10-0604/131к-07/П-03 від 17.09.2010 є предметом спору у справі № 910/21464/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "У Хромого Пола" до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк". Вказаний позов мотивовано тим, що договори про внесення змін до договору поруки № 10-0604/131к-07/П-03 від 17.09.2010 підписані сторонами після припинення правовідносин поруки, суперечать частині 5 статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки сторонами вносились зміни у зобов'язання, яке припинилось, тому вони не були направлені на реальне настання правових наслідків, що в силу частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання їх недійсними.
Тобто, при розгляді справи № 910/21464/16 суди мають встановити не лише наявність або відсутність підстав для визнання недійсними договорів про внесення змін до договору поруки, але й встановити обставини припинення поруки за спірним договором.
Зупиняючи провадження у справі № 910/22138/15, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вищевказані справи є пов'язаними і об'єктивний розгляд спору про стягнення заборгованості з поручителя є неможливим до вирішення спору та набрання законної сили рішенням у справі № 910/21464/16.
Як передбачено частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
За змістом вищезазначеної норми, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи. Сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення в іншій справі.
При цьому пов'язаною з даною справою є така справа, у якій інший суд встановлює обставини, що випливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.
Як роз'яснено у п. 2.17 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", якщо спір про визнання недійсним правочину (господарського договору) вирішується одночасно з розглядом іншим судом іншої справи, позовні вимоги в якій ґрунтуються на цьому ж правочині (зокрема, про стягнення коштів, витребування майна тощо), то наведене згідно з частиною першою статті 79 ГПК з урахуванням обставин конкретної справи є підставою для зупинення провадження у такій іншій справі до закінчення розгляду справи про визнання правочину (господарського договору) недійсним.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи наведене вище, обставини та мотиви, з яких виходив суд першої інстанції при винесенні ухвали від 30.11.2016 у даній справі, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що місцевий господарський суд з'ясував питання пов'язаності цих справ та обґрунтував підстави, за яких розгляд справи № 910/22138/15 має бути зупинений до розгляду справи № 910/21464/16, а отже правильно застосував норму частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином оскаржувана ухвала Господарського суду міста Києва від 30.11.2016 у справі № 910/22138/15, залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016, відповідає вимогам чинного законодавства, що свідчить про відсутність підстав для зміни або скасування оскаржуваних судових рішень у цій справі.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Сервіси для юристів