Постанова ВГСУ від 02.03.2016 року у справі №914/2301/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 року Справа № 914/2301/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Губенко Н.М., Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АМВ"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2015та на рішеннягосподарського суду Львівської області від 21.09.2015 у справі№914/2301/15 господарського суду Львівської областіза позовомПриватного акціонерного товариства "АМВ"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Західінфо"простягнення 443 622,33 грн., в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Івановський І.Є., дов. від 23.02.2016;

- відповідача Дмитренко В.П., дов. від 09.11.2015 № 258;

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 21.09.2015 (суддя Долінська О.З.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2015 (судді: Костів Т.С., Марко Р.І., Желік М.Б.), позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західінфо" на користь Приватного акціонерного товариства "АМВ" 60879,74 грн. основної заборгованості, 43428,31 грн. інфляційних втрат, 2416,44 грн. 3% річних та 2134,49 грн. понесених витрат по сплаті судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; повернуто Приватному акціонерному товариству "АМВ" з державного бюджету судовий збір в сумі 3115,37 грн., сплачений за платіжним дорученням від 06.07.2015 № 469.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати частково рішення господарського суду Львівської області та повністю постанову суду апеляційної інстанції у даній справі.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому він заперечує проти її доводів та просить рішення і постанову у даній справі залишити без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних в сумі 287 868,49 грн. (з урахуванням зменшення позивачем ціни позову), за фактично надані послуги з оренди обладнання за договором оренди обладнання №05/11 від 10.01.2014.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що ним на виконання умов договору оренди обладнання та додатку до нього поставлено в оренду відповідачу майно, за яке останній мав сплачувати орендну плату в установленому договором розмірі; проте, всупереч умов договору, відповідач лише частково розрахувався з позивачем за надані ним послуги, що змусило позивача звернутися до суду. При цьому, на підтвердження наявності у відповідача заборгованості зі сплати орендної плати, позивач додав до позовної заяви підписані позивачем та відповідачем акти виконаних робіт.

Суди попередніх інстанцій, частково погодилися із доводами позивача, та керуючись положеннями ст.ст. 526, 530, 625, 629, 762 ЦК України, ст.ст. 179, 283, 284 ГК України, частково задовольнили позовні вимоги. Проте, колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 10.01.2014 між ПАТ "АМВ" (за договором виконавець) та ТОВ "Західінфо" (за договором замовник) укладено договір № 05/11 оренди обладнання (надалі - договір), з терміном дії до 31.12.2014. В пункті 1.1 договору сторони визначили, що замовник доручає, а виконавець надає послугу по поставці на правах оренди металевої конструкції "Шпунт Ларсена". Дана металева конструкція включає в себе металеві палі в кількості 160 шт. (орієнтовно) (довжиною 10-12 метрів, вага однієї палі орієнтовно 1-1,2 тонни, ширина палі орієнтовно 550 мл).

Матеріали справи свідчать, та встановлено судами, що в період з 22.01.2014 по 03.04.2014 позивачем передано відповідачу металеву конструкцію "Шпунт Ларсена" згідно з умовами договору (акти приймання-передачі майна від 22.01.2014 № 1, від 23.01.2014 № 2, від 29.01.2014 № 3, від 03.03.2014 № 4, від 27.03.2014 № 5, від 03.04.2014 № 6) у загальній кількості 816,3 метрів погонних.

22.09.2014 між замовником та виконавцем укладено додаток № 1 до договору від 10.01.2014 (надалі додаток № 1), яким договір доповнено умовами щодо права замовника з письмової згоди виконавця надавати в суборенду металеву конструкцію "Шпунт Ларсена", якою він користується на правах оренди. Відповідно до пункту 5.3 додатку № 1 дію договору продовжено до 31.12.2015, в будь-якому випадку - до повного взаєморозрахунку.

22.09.2014, між ТОВ "Західінфо" (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (орендарем) укладено договір № 22/09/2014, в рамках якого, на підставі акта прийому-передачі від 23.09.2014 № 1 орендодавцем передано в оренду орендарю 515 м.п. металевих паль "Шпунт Ларсена".

Відповідно до частини першої статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Положення статті 629 ЦК України встановлюють, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною першою статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з п. 2.1 договору №05/11 оренди обладнання за виконані роботи згідно з цим договором замовник сплачує виконавцю орендну плату в розмірі 32,60 грн. з ПДВ за використання одного метра погонного в місяць. В другому реченні пункту 3.1 договору сторони узгодили, що оплата може проводиться поетапно пропорційно отриманим партіям товару за домовленістю сторін.

Пунктом 2.5 додатку № 1 до договору №05/11 оренди обладнання сторони погодили плату за виконані роботи згідно з договором суборенди в розмірі 45,00 грн. з ПДВ за використання одного метра погонного "Шпунта Ларсена" в місяць.

Як вказувалося вище, спір, що виник у даній справі, стосується наявної у відповідача перед позивачем заборгованості зі сплати орендної плати, яка (заборгованість) складається фактично з декількох періодів користування майном, а саме: за все передане в оренду майно у загальній кількості 816,3 метра погонних; за частину майна, яким користувався відповідач після передачі в оренду за договором №22/09/2014, а саме: 301,3 метра погонних; та за частину майна, переданого відповідачем в оренду ФОП ОСОБА_6, а саме: 515 метрів погонних.

Визначення вказаних періодів користування майном у тій чи іншій його кількості (метрах погонних) має велике значення для вирішення даної справи, оскільки, як вказувалося вище, орендна плата за майно, передане позивачем відповідачу в оренду та передане відповідачем в оренду ФОП ОСОБА_6 є різною.

В той же час, як вбачається із мотивувальних частин судових рішень у даній справі, частково задовольняючи позовні вимоги в частині основної заборгованості, суди попередніх інстанцій на наведене уваги не звернули.