Постанова ВГСУ від 02.03.2016 року у справі №910/19650/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 року Справа № 910/19650/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.- головуючого (доповідач), Мачульського Г.М., Полянського А.Г.,розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Круїз Продукт"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.12.2015у справі№ 910/19650/15 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ІТАК"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Круїз Продукт"простягнення штрафних санкцій (471 500,28 грн.)

за участю представників:

позивача: Жигалюк Ю.С. (представник за дов. від 12.01.2016 №б/н),

відповідача: Клименко І.В. (представник за дов. від 10.06.2015 №б/н)

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Ітак" звернулось з уточненим позовом до ТОВ "Круїз Продукт" про стягнення 62665,89 грн. пені, 177703,64 грн. інфляційних втрат, 231130, 75 грн. 0, 2% за користування грошовими коштами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору поставки №44 від 18.02.2013 вчасно не розрахувався за поставлений товар, внаслідок чого за період прострочення зобов'язань позивач нарахував відповідачу пеню, відсотки та інфляційні втрати.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.10.2015 у справі № 910/19650/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2015, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Круїз Продукт" на користь ТОВ "ІТАК" 54 633, 78 грн. пені, 177 703, 64 грн. інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 646, 74 грн.. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано порушення строків оплати за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість. Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми, судом першої та апеляційної інстанцій частково задоволено позовні вимоги про стягнення пені та інфляційних втрат. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 0,2% річних користування грошовими коштами судом відмовлено, оскільки вказані штрафні санкції, враховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені, яка вже нарахована позивачем.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, ТОВ "Круїз Продукт" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема скаржник не погоджується зі сплатою 3% річних та інфляційних витрат, оскільки, як він зазначає, по-перше, незрозумілим є період за який позивач просить нарахувати 3% річних та індекс інфляції; по-друге, зобов'язання відповідача у даній справі не є грошовими; по-третє, сплата 3% річних та інфляційних витрат не передбачена умовами самого договору поставки.

У відзиві ТОВ "Ітак" просить в задоволенні касаційної скарги відмовити.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 18.02.2013 між ТОВ "Ітак" (постачальник) та ТОВ "Круїз Продукт" (покупець) було укладено Договір поставки № 44 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник на замовлення покупця зобов'язується виготовити флексографічним способом та передати у власність покупця друковану продукцію, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити продукцію на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 1.3. Договору постачальник на замовлення покупця також виготовляє фотополімерне кліше, яке оплачується покупцем окремо від продукції згідно рахунку-фактури у формі 100% передоплати до початку виконання робіт.

Власником фотополімерного кліше є покупець (п. 1.4. Договору).

За умовами п. 1.5. Договору вважається, що постачальник належним чином виконав взяті на себе зобов'язання по виготовленню фотополімерногокліше і воно повністю відповідає вимогам покупця та є належної якості з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт сторонами.

Згідно з п. 11.1. Договору даний Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014, проте у будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за Договором.

21.02.2013 між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору, у відповідності до якої сторони змінили п. 2.2. Договору та виклали його в наступній редакції:

"Оплата за окрему партію продукції здійснюється в національній валюті України на підставі рахунку-фактури наступним чином:

- 100% вартість продукції протягом 60 календарних днів після отримання продукції покупцем, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника".

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач передав відповідачу продукцію на загальну суму 1 187 284, 40 грн.

З метою оплати поставленого товару та виконаних робіт позивач виставив відповідачу відповідні рахунки-фактури, які останнім вчасно оплачені не були, що зумовило звернення позивача з даним позовом про стягнення з відповідача штрафних санкцій у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині своєчасної оплати товару у відповідності до умов Договору.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.