ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2016 року Справа № 910/19272/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),
суддів: Барицької Т.Л.,
Іванової Л.Б.
за участю представників:
позивача - Гордієнко І.С.,
відповідача - Логінова К.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"
на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2015
у справі № 910/19272/15 господарського суду міста Києва
за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гостинний двір"
про стягнення 12 450 962,80 грн.
ВСТАНОВИВ:
У липні 2015 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гостинний двір" про стягнення 12 450 962,80 грн. заборгованості за кредитним договором № 669-022-1/10 (в національній валюті) від 03.11.2010, з яких: 11 581 738,00 грн. - основна сума заборгованості, 252 221,60 грн. - проценти, 17 291,29 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків, 399 807,94 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 199 903,97 грн. - 30% річних.
Рішенням господарського суду міста Києва від 08.09.2015 (суддя Турчин С.О.) позов задоволено у повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2015 (колегія суддів у складі: суддя Шапран В.В. - головуючий, судді Андрієнко В.В., Буравльов С.І.) зупинено апеляційне провадження у даній справі до розгляду господарським судом м. Києва справи № 910/21029/15.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу апеляційного суду від 01.10.2014, а справу передати до Київського апеляційного господарського суду для розгляду по суті. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушено вимоги ст.ст. 79, 99 ГПК України. Так, на думку скаржника, апеляційний господарський суд не проаналізував предмети спорів у зазначених справах і не вказав у постанові будь-яких обставин, які давали б підстави дійти висновку про те, що наявність спору у справі № 910/21029/15 про визнання недійними змін до кредитного договору, виключали б можливість на підставі наявних доказів самостійно встановити у розгляді даної справи дійсність внесених змін до кредитного договору, і залежно від встановленого, вирішити спір про стягнення кредиторської заборгованості. Крім того, позивач вважає, що зупинення провадження у справі є наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить ухвалу господарського апеляційного суду від 01.10.2014 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Так, на думку відповідача, обставини, які можуть бути встановлені у справі № 910/21029/15 можуть вплинути на оцінку доказів у справі № 910/19272/15.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню виходячи з такого.
Частиною 1 ст. 79 ГПК України встановлено, що господарський суд зупиняє провадження у справі, зокрема, в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Згідно з п. 3.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта ст. 35 ГПК України). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.
Враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.
Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.
Сервіси для юристів