Постанова ВГСУ від 02.03.2016 року у справі №909/1092/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 року Справа № 909/1092/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Полянського А.Г., Коробенка Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2015у справі Господарського суду№ 909/1092/15 Івано-Франківської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"докомунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської радипростягнення заборгованості

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Пронюк В.Я., дов. від 15.07.2014 № 14-182;відповідача: Шевчук П.В., дов. від 02.02.2016 № 106;

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради (далі - Підприємство) 816 443,30 грн. заборгованості, яка складається з пені у розмірі 410 427,03 грн., інфляційних втрат у розмірі 301 099,45 грн. та 3 % річних у розмірі 104 916,82 грн.

Позовні вимоги Компанія, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України) обґрунтовувала тим, що Підприємство несвоєчасно виконало свої грошові зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 № 13/2754-ТЕ-15 щодо розрахунків за поставлений природний газ, у зв'язку з чим йому нараховані пеня, інфляційні втрати та 3% річних, які підлягають стягненню в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.11.2015 (суддя Кобецька С.М.) позов задоволено частково, стягнуто з Підприємства на користь Компанії 205 213,52 грн. пені, 301 099,45 грн. інфляційних втрат та 104 916,82 грн. 3 % річних. У задоволенні решти позовних вимог Компанії відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2015 (колегія суддів: Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М., Мирутенко О.Л.) рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.11.2015 залишено без змін.

В частині задоволення позовних вимог вказані судові рішення прийнято з мотивів, викладених Компанією у позовній заяві. Часткову відмову у стягненні пені обумовлено зменшенням її розмірів судом на 50 % у відповідності до положень частини третьої статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України та п. 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Компанія звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2015 і рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.11.2015 в частині відмови у стягненні пені та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову. В іншій частині судові рішення просить залишити без змін. Викладені у касаційній скарзі вимоги Компанія обґрунтовує посиланням на обставини справи, порушення судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права, вказує на положення ст. ст. 22, 549-552, 625 ЦК України, ст. 233 ГК України та ст. ст. 42, 43, 83, 84 ГПК України.

Підприємство скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Компанії, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2015 і рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.11.2015 - без змін, як законні та обґрунтовані.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Компанії не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між Компанією (продавець) та Підприємством (покупець) 28.12.2012 укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13-228-ВТВ за яким (у редакції додаткової угоди № 1 від 31.12.2013) продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році та у I півріччі 2014 року природний газ, ввезений на митну територію України Компанією, за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору (далі - Договір);

- газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (п. 1.2. Договору);

- додатковою угодою № 1 від 31.12.2013 до Договору встановлено, що продавець передає покупцеві у січні-червні 2014 року газ, спожитий покупцем за цим Договором у жовтні-грудні 2013 року. Фактичні обсяги, що передаються за цим Договором у 2014 році, зазначаються помісячно в актах приймання-передачі природного газу;

- відповідно до п. 5.2. Договору ціна за 1 000 куб.м. природного газу становить 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20 % становить 218,20 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн.;

- пунктом 6.1. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу;

- на виконання умов Договору Компанія передала у власність Підприємства природний газ, в обсязі 4 715,765 тис. куб.м., на загальну суму 6 173 879,56 грн., що підтверджується належним чином оформленими підписаними та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі природного газу, наявними в матеріалах справи (а.с. 20-33);

- повний розрахунок за поставлений Компанією природний газ в сумі 6 173 879,56 грн. Підприємство здійснило з порушенням умов п. 6.1. Договору, що підтверджується відповідною випискою Компанії по операціях з Підприємством за період з 01.01.2013 по 30.11.2014 (а.с. 35);

- у зв'язку з порушенням вимог п. 6.1. Договору в частині своєчасної оплати Підприємством за поставлений природний газ, Компанія звернулась до суду з даним позовом. Просить стягнути на його користь пеню, нараховану на підставі п. 7.2. Договору, та застосувати наслідки порушення грошового зобов'язання, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

В силу вимог частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.