ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2016 року Справа № 5/904/235/2013
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),
суддів: Барицької Т.Л.,
Губенко Н.М.
за участю представників:
ПАТ "Банк Форум" - не з'явився,
ТОВ "Новолозуватське" - не з'явився,
ПП "Іва" - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новолозуватське"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.11.2015
та на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2015
у справі № 5/904/235/2013
за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Форум"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Новолозуватське",
2) Приватного підприємства "Іва"
про стягнення 11 013 141,89 грн. та звернення стягнення на предмет іпотеки
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2013, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.05.2013, вимоги ПАТ "Банк Форум" задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Новолозуватське" на користь ПАТ "Банк Форум" заборгованість за кредитним договором № 0042/08/05-KLI від 23.04.2008 в сумі 11 013 141,88 грн., до складу якої входить прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів у сумі 6 790 000,00 грн., заборгованість по несплаченим нарахованим процентам у сумі 4 094 897,21 грн., заборгованість по нарахованій пені за простроченими процентами у сумі 128 244,67 грн. В рахунок погашення заборгованості ТОВ "Новолозуватське" перед ПАТ "Банк Форум" звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором наступної іпотеки № 0042-І-1 від 23.04.2008, укладений ПАТ "Банк Форум" та ПП "Іва", на відповідне нерухоме майно. Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною реалізації предмета іпотеки визначеною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, у виконавчому провадженні відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність України". В іншій частині позову відмовлено.
На виконання вказаного рішення господарським судом Дніпропетровської області 31.05.2013 було видано відповідні накази.
09.09.2015, тобто майже через 2,5 роки з дати видачі наказу господарським судом, від ТОВ "Новолозуватське" до господарського суду першої інстанції надійшла заява про відстрочку виконання рішення господарського суду від 21.03.2013 до 31.09.2016.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2015 (суддя Дубінін І.Ю.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 (колегія суддів у складі: суддя Кузнецов В.О. - головуючий, судді Науменко І.М., Вечірко І.О.), у задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання рішення відмовлено. Приймаючи рішення, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що знаходження банку в процедурі ліквідації унеможливлює застосування будь-яких засобів, які направлені на розстрочку або відстрочку виконання рішення суду.
У касаційній скарзі ТОВ "Новолозуватське" просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.11.2015, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2015 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ТОВ "Новолозуватське" про відстрочку виконання рішення. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст. 121 ГПК України, ст.ст. 3, 20, 40 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Так, на думку ТОВ "Новолозуватське" відстрочка виконання рішення не порушить баланс інтересів сторін, а навпаки досягне мети виконання рішення в максимальному розмірі. Крім того, скаржника стверджує про помилковість посилань господарських судів про те, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб фінансується з державного бюджету, оскільки основна частина коштів Фонду становлять обов'язкові збори учасників Фонду (банків).
Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.
Згідно з ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Так, п. 7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 № 9 роз'яснено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 121 ГПК України ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Сервіси для юристів