ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2016 року Справа № 904/9662/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "ОТП Банк" на постанову від 17.08.2015Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№ 904/9662/13 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк"до1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Юністіл", 2) Публічного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат",простягнення 9250469,67 доларів США (73 939 004,07 грн.)В судове засідання прибули представники сторін:позивачаКучерявий Д.В. (дов. від 20.04.2015 № 01-03-66/299-Д);відповідача-1Демидюк О.П. (дов. від 01.12.2015 № б/н);відповідача-2Лучко О.М. (дов. від 25.12.2015 № 14/3483);ВСТАНОВИВ:
У грудні 2013 року позивач - Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (надалі - ПАТ "ОТП Банк") звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юністіл" (надалі - ТОВ" Юністіл", відповідач-1), Публічного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" (надалі - ПАТ "Запорізький абразивний комбінат", відповідач-2) про солідарне стягнення з відповідачів 9 250 469,67 доларів США (еквівалент 73 939 004,07 грн.), з яких: 8 352 245,96 доларів США - заборгованість по кредиту, 711 923,71 доларів США - заборгованість по відсоткам, 186 300 доларів США - заборгованість по пені, а також в рахунок погашення зазначеної заборгованості звернути стягнення на заставлене майно.
Крім цього, позивачем подано до господарського суду заяву про забезпечення позову, в якій він просить накласти арешт на грошові кошти відповідачів у межах суми еквівалентній 9 250 469,67 доларів США.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2015 у справі № 904/9662/13 (суддя Мілєва В.І.), забезпечено позов шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Юністіл" та ПАТ "Запорізький абразивний комбінат", виявлені державним виконавцем при виконанні даної ухвали, в межах суми еквівалентній 9 250 469,67 доларів США.
Ухвала про забезпечення позову оскаржена відповідачами до суду апеляційної інстанції.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 у справі № 904/9662/13, апеляційні скарги ТОВ "Юністіл" та ПАТ "Запорізький абразивний комбінат" задоволено; ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2015 у справі № 904/9662/13 скасовано; відмовлено ПАТ "ОТП Банк" у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Юністіл" та ПАТ "Запорізький абразивний комбінат", виявлені державним виконавцем при виконанні даної ухвали, в межах суми еквівалентній 9 250 469,67 доларів США.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач - ПАТ "ОТП Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 скасувати, і залишити без змін ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2015. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції порушенно норми матеріального та процесуального права, і зокрема, ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), оскільки надано не вірну правову оцінку адекватності вжитого заходу з урахуванням предмету позову, що є підставою для скасування оскаржуваного судового акту.
Відповідач-2 - ПАТ "Запорізький абразивний комбінат" у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти її доводів та просив залишити оскаржувану постанову без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Відповідач-1 не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу позивача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваного судового акту.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Позивач звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання рішення господарського суду, оскільки відповідачі продовжують не виконувати взяті на себе зобов'язання за кредитним договором. При цьому в інтернет мережі щодо відповідача-2 наявна інформація про активне виведення грошових коштів керівництвом підприємства, оскільки останній є учасником численних судових проваджень у спорах з податковою службою, та в нього існують значні зобов'язання перед АТ "Сбербанк Росії", що може призвести відповідача-2 до банкрутства. Хоча в забазпечення виконання зобов'язань ТОВ "Юністіл" за кредитним договором було укладено договори застави з позичальником (відповідачем-1), проте дані забезпечувальні договори оскаржуються останнім, і загальної вартості заставленого майна недостатньо для покриття вимог банку, а тому просить накласти арешт на грошові кошти відповідачів.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, місцевий господарський суд, з посиланням на приписи ст. ст. 65, 66, 67 ГПК України, виходив з того, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами про стягнення кредитної заборгованості є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Враховуючи те, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідачів у межах суми позову співвідноситься з предметом позову, а отже існує конкретний зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, з огляду чого, вжитий судом захід до забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Апеляційний господарський суд не погодився з такими висновками місцевого господарського суду виходячи з того, що майнові інтереси кредитора (позивача по справі) захищені у достатній мірі, оскільки виконання кредитного зобов'язання відповідача-1 забезпечено укладеними між сторонами та іншими майновими поручителями договорами застави (іпотеки) на загальну суму 34374084,99 грн. та 12960000,00 дол. США, на які у даній справі, одночасно із солідарним стягненням з боржника та поручителя, здійснюється стягнення шляхом реалізації заставленого майна, а тому не існує обґрунтованих ризиків невиконання судового рішення. Тобто місцевим господарським судом не враховано наявні в матеріалах справи докази, якими підтверджується забезпечення боржником (відповідачем-1) своїх зобов'язань за кредитним договором, шляхом передачі банку в заставу майна та майнових прав.
Перелік заходів до забезпечення позову визначений ст. 67 ГПК України. До заходів забезпечення позову, що застосовуються господарськими судами, відносяться, зокрема, накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві; заборона відповідачеві вчиняти певні дії і заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник. Адекватність обраного заходу забезпечення позову полягає у наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Отже, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Так, накладаючи арешт на грошові кошти відповідача-2 - ПАТ "Запорізький абразивний комбінат" як поручителя боржника (відповідача-1), у зв'язку з невиконання останнім умов Договору про надання кредиту № CR 08-435/29-1 від 13.08.2008, місцевим господарським судом не враховано, що позовну вимогу про стягнення кредитної заборгованості солідарно з боржника та поручителя заявлено на підставі Договору поруки № SR 08-345/29-1 від 10.09.2008, порука за яким визнана припиненою на підставі рішення суду яке набрало законної сили (господарська справа № 908/4911/14), тому є передчасним висновок суду щодо наявності підстав для вжиття заходів до забезпечення позову без належного дослідження усіх обставин у справі.
Крім того, місцевим господарським судом не враховано, що арешт обігових коштів відповідачів у значній мірі ускладнить проведення господарської діяльності, з огляду на те, що заставами (іпотеками) забезпечено безперешкодне звернення кредитором (позивачем) стягнення на майно та майнові права на загальну суму 34374084,99 грн. та 104020000,00 дол. США, тому додатковий арешт обігових коштів підприємств у межах суми еквівалентній 9250469,67 дол. США є неадекватним заходом і з очевидністю порушує принцип балансу інтересів сторін господарських правовідносин.
За встановленого, апеляційниий господарський суд дійшов висновку, що судом першої інстанції не правильно застосовано приписи ст. ст. 66, 67 ГПК України, оскільки застосування визначених ст. 67 ГПК України заходів, можливо лише у разі, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може у подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, що у даному випадку матеріалами справи не підтверджується, а також цим обставинам не надано належного обґрунтування в ухвалі місцевого суду, а тому ухвалу місцевого суду від 20.07.2015 у справі № 904/9662/13 скасовано, а в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Таким чином, враховуючи, що забезпечення позову допускається як гарантія задоволення законних вимог позивача, при цьому необхідно враховувати інтереси й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що судом апеляційної інстанції здійснено належну правову оцінку усім обставинам справи, висновки суду є обґрунтованими та правомірними, а прийнята постанова відповідає нормам процесуального права.
З огляду вищевикладеного, посилання скаржника на порушення Дніпропетровським апеляційним господарським судом норм процесуального права при прийнятті судового акту є безпідставним.
Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час перегляду ухвали про вжиття заходів забезпечення позову апеляційним господарським судом фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування постанови.
З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Сервіси для юристів