Постанова ВГСУ від 02.02.2015 року у справі №911/2448/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2015 року справа № 911/2448/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційноїскаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-тайс"напостанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2014у справігосподарського суду Київської області №911/2448/14за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-тайс"до1) товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" 2) приватного сільськогосподарського підприємства "Новоселиця"простягнення 23326, 65 грн., за участі представників сторін:

від позивача - Грищенко О.М.;

від відповідача-1 - не з'явилися;

від відповідача-2 - Галашевський О.М.

У С Т А Н О В И В:

20.06.2014 товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС", звернулися до господарського суду Київської області з позовом про солідарне стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" та приватного сільськогосподарського підприємства "Новоселиця" 23326,65 грн., з яких: 15185, 54 грн. пені, 2553, 40 грн. 3% річних та 5587,71 грн. інфляційних втрат, нарахованих внаслідок неналежного виконання відповідачем 2 своїх грошових зобов'язань за договором № 37-08-2008 від 28.08.2008, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що остаточні розрахунки за договором №37-08-2008 від 28.08.2008 були проведені без врахування курсових коливань, що існували на день платежу (проведення зарахування зустрічних однорідних вимог).

02.09.2014 рішенням господарського суду Київської області (суддя Ярема В.А.), залишеним без змін постановою 03.12.2014 Київського апеляційного господарського суду (судді: Гончаров С.А. - головуючий, Скрипка І.М., Самсін Р.І.), в позові відмовлено. Ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем пред'явлено позов з пропуском строку позовної давності, про застосування якого було заявлено відповідачем.

У касаційній скарзі товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-тайс" посилалися на порушення норм матеріального та процесуального права, тому просили рішення судів попередніх інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Зазначали, що судами попередніх інстанцій не досліджено наявність у справі доказів, котрі підтверджують факт переривання позовної давності, зокрема порушення провадження у справі №20/086-12 та погашення заборгованості у січні 2013 року.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як убачається із матеріалів справи та установлено судами обох інстанцій, 28.08.2008 між ТОВ "Тридента агро" (продавець) та ПСП "Новоселиця" (покупець) укладено договір купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу №37-08-2008 (договір), предметом якого є товар, який належить продавцю на момент укладення договору або буде набутий продавцем у майбутньому. ціна товару вказується в додатках; розрахована по міжбанківському курсу відповідної іноземної валюти згідно з додатком № 1 до української гривні на дату підписання цього договору. Ціна оплати визначається міжбанківським курсом на день здійснення оплати по даному договору (п 5.1 договору).

Згідно додатку № 1, на день підписання сторонами договору купівлі-продажу № 37-08-2008 від 28.08.2008 курс долара США на міжбанківській валютній біржі становив 4,85 грн./дол.США. У випадку якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара на день підписання договору сторонами, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S=(A1/А2)*B, де S - ціна на момент проплати, B - ціна на момент підписання, А2 - курс долара США до гривні на день підписання договору, А1- курс (міжбанківська валютна біржа) долара США до гривні на день перерахування коштів.

На виконання умов вказаного договору продавцем було передано покупцю товар загальною вартістю 38748,06 грн. згідно видаткової накладної №РН-ЖИ00076 від 29.08.2008.

12.12.2008 в рахунок оплати вартості поставленого товару, зокрема, за вказаною накладною, між ТОВ "Тридента агро" та ПСП "Новоселиця" відбулось зарахування зустрічних однорідних вимог шляхом укладення угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог.

У подальшому угодою від 24.01.2011 №101-ТА було замінено кредитора у зобов'язанні на ФОП Грищенка О.М., а угодою від 02.07.2012 №21/07-12 замінено на ТОВ "Компанія "Ніко тайс". Згідно з п. 2.1 останньої угоди вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить 31517,67 грн., що є загальною сумою (розміром) курсової різниці, пені, 3% річних, інфляційних втрат, штрафу, котрі нараховані відповідно до умов та норм чинного законодавства України за період з 16.10.2008 до 12.12.2008.

30.07.2012 між ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" (кредитор) та ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" (поручитель) укладено договір поруки №30-07-2012-12, відповідно до якого поручитель поручився перед кредитором за виконання ПСП "Новоселиця" обв'язку щодо сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язань за договором №37-08-2008 від 28.08.2008. У разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутись із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором (п 4.1 договору).

Судами установлено, що рішенням господарського суду Київської області від 24.12.2012 у справі №20/086-12, яке набрало законної сили, позовні вимоги, яким підтверджено існування у відповідача 2 обов'язку по сплаті 20772,16 грн. курсової різниці за договором №37-08-2008 від 28.08.2008 на користь позивача, як нового кредитора, що в силу вимог ст.35 ГПК України, не підлягає доведенню повторно.

Відповідачем-2, у відзиві на позовну заяву, було заявлено про застосування наслідків пропущення строків позовної давності для захисту порушеного права, передбачених ст.267 ЦК України.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що строк позовної давності щодо вимоги про стягнення 20772,16 грн. курсової різниці за спірним договором, враховуючи укладання 12.12.2008 угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, почався 13.12.2008 і тривав до 14.12.2011, проте з позовною заявою позивач звернувся до господарського суду Київської області лише 29.11.2012, тобто після спливу встановленого ст.257 ЦК України трьохрічного строку позовної давності. При цьому, судами встановлено, що в рамках справи №20/086-12 жодним із відповідачів не було заявлено про застосування позовної давності, що унеможливило застосування господарським судом Київської області наслідків спливу строків позовної давності для захисту порушеного права.

Суди попередніх інстанцій також мотивовано відмовили у стягненні 15185,54 грн. пені, 2553,40 грн. 3% річних та 5587,71 грн. інфляційних втрат, нарахованих на 20772,16 грн. заборгованості, які за своєю правовою природою є похідними від основної вимоги та за якими, в силу вимог ст. 266 ЦК України, позовна давність також вважається такою, що спливла.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій. Належних обґрунтувань, з посиланням на норми права, які б спростовували висновки попередніх судових інстанцій, заявниками не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.