ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2015 року Справа № 908/3830/13
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Мелітополь"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 р. (головуючий суддя Гончар Т.В., судді Білецька А.М., Гребенюк Н.В.)у справі№ 908/3830/13 Господарського суду Запорізької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Мелітополь"доКомунального підприємства "Житломасив" Мелітопольської міської ради Запорізької областіпророзірвання договору про надання послуг з перевірки вентиляційних каналівта за зустрічним позовомКомунального підприємства "Житломасив" Мелітопольської міської ради Запорізької областідоТовариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Мелітополь"простягнення 58.642,89 грн.,за участю представників:позивачаПавленко Р.О.,відповідачане з'явились,третьої особине з'явились,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.07.2014 р. в задоволенні первісного позову ТОВ "Комфорт-Мелітополь" до КП "Житломасив" Мелітопольської міської ради Запорізької області про розірвання договору від 02.01.2013р. відмовлено; зустрічний позов КП "Житломасив" Мелітопольської міської ради Запорізької області до ТОВ "Комфорт-Мелітополь" про стягнення 58.642,89 грн. задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Комфорт-Мелітополь" на користь КП "Житломасив" Мелітопольської міської ради Запорізької області заборгованість за надання послуги в сумі 39.634,43 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 775,21 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 р. рішення Господарського суду Запорізької області від 08.07.2014 р. у справі № 908/3830/13 в частині відмови в задоволенні зустрічних вимог про стягнення з ТОВ "Комфорт-Мелітополь" на користь КП "Житломасив" заборгованості в розмірі 19.008,46 грн. скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким вказані зустрічні позовні вимоги задоволено. В іншій частині рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з даними судовими рішеннями, позивач за первісним позовом звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду і постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити, а у зустрічних позовних вимогах відмовити.
Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема положення ст.ст. 530, 651, 907 ЦК України, ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідача (позивача за зустрічним позовом) не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника скаржника, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 02.01.2013 р. між ТОВ "Комфорт-Мелітополь" (замовник) та КП "Житломасив" (виконавець) укладено договір про надання послуг (далі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язався за завданням замовника надати послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором, а саме: послуги з перевірки вентиляційних каналів в житловому фонді, що знаходиться в управлінні замовника, за наданим замовником графіком (п. п. 1, 2 договору).
Звертаючись до суду, позивач послався на те, що листом 03.09.2013 р. згідно з п. 6.3 договору відповідачу було направлено додаткову угоду про розірвання договору за взаємною згодою сторін з 01.09.2013 р. Вказана обставина обумовлена неможливістю подальшого виконання умов договору та відсутністю для ТОВ "Комфорт-Мелітополь" економічної доцільності в продовженні договірних відносин, які негативно впливають на фінансовий стан підприємства.
При цьому позивач вказує на те, що його фінансовий стан нерозривно пов'язаний з надходженням платежів від споживачів та фінансуванням державою пільг та житлових субсидій, які безпосередньо надходять від Управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області, з яким позивач уклав договір на фінансування пільг та субсидій для населення № 33 від 02.01.2013 р. Відсутність фінансування пільг та субсидій в серпні та вересні 2013 року і, як наслідок, наявність значної суми боргу Управління праці та соціального захисту населення перед позивачем, призвели до неможливості виконання останнім умов договору про надання послуг, укладеного з відповідачем. Позивач зазначає, що єдиним виходом з цієї ситуації для ТОВ "Комфорт-Мелітополь" було розірвання договору з КП "Житломасив" та пошук іншого виконавця даної послуги на більш вигідних умовах і за меншу ціну.
Таким чином, ТОВ "Комфорт-Мелітополь" посилається на істотну зміну обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, що, на його думку, є підставою для розірвання договору відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України та в порядку ст. 188 ГК України.
Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Умовами п. 6.1 сторони визначили, що право сторони на відмову від договору передбачене лише стосовно продовження строку його дії.
Судами відзначили, що наданий ТОВ "Комфорт-Мелітополь" до матеріалів справи лист № 1332 від 28.11.2013 р. (а. с. 67 т. 1) про відмову від договору не може вважатися належним доказом, який підтверджує припинення договірних правовідносин між сторонами, та не є односторонньою відмовою від договору в розумінні положень ЦК України, оскільки за його змістом позивач фактично відмовився від договору в частині продовження строку його дії на наступний рік, що передбачено п. 6.1 договору.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи відсутність у договорі умов про односторонню відмову від договору до закінчення строку його дії, а також відсутність підстав, встановлених ЦК України для такої відмови, суди дійшли висновку, що договір про надання послуг є чинним до 31.12.2013 р. включно.
Частиною 1 ст. 652 ЦК України передбачена підстава для розірвання або зміни договору, а саме: за згодою сторін у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. При цьому в цій статті також визначено, що зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Частина 2 ст. 652 ЦК України також передбачає можливість розірвання або зміни договору за рішенням суду, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення його у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, за наявності одночасно таких умов, а саме: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
При цьому існування одночасно зазначених умов відповідно до ст. 652 ЦК України є необхідним для встановлення ускладнень у виконанні договору, достатніх для його розірвання або зміни, та вимагає з'ясування змісту кожної окремо взятої умови.
За змістом першої умови зміна обставин повинна мати місце або стати відомою сторонам після укладення договору.
Проте посилання позивача на залежність виконання зобов'язань за договором про надання послуг від надходження платежів від споживачів та фінансування державою пільг, житлових субсидій є необґрунтованим, оскільки умови договору про надання послуг не містять жодних положень про те, що оплата наданих послуг позивачем здійснюється за рахунок фінансованих державою пільг та житлових субсидій. До того ж, договір про фінансування пільг та субсидій для населення був укладений позивачем з Управлінням праці та соціального захисту населення Мелітопольської міської ради 02.01.2013 р., тобто того ж дня, що і договір про надання послуг. Отже, на момент укладання договору про надання послуг позивач знав та міг взяти до уваги обставини, пов'язані зі своїм фінансуванням. Крім того, позивач, підписуючи договір про надання послуг, погодився на його умови, в тому числі з його ціною, а отже розраховував на те, що зможе розрахуватися за надані послуги власними коштами.
Друга умова передбачає, що зміна обставин відбулася у зв'язку з причинами, які не могли стороною бути розумно прийняті до уваги та які сторона не могла усунути, тобто, ці причини не залежали від її волі.
Судами обгрунтовано відзначено, що питання виконання позивачем умов договору про надання послуг, враховуючи проблеми з його фінансуванням за допомогою пільг та субсидій, могло бути вирішено разом з відповідачем шляхом проведення переговорів та можливим наданням відстрочки оплати послуг, тобто позивач міг усунути ці причини. Щодо посилання на отримання свідоцтва про атестацію, згідно з яким позивач може самостійно проводити роботи з перевірки димовивідних та вентиляційних каналів, то даний факт не може бути розцінений як причина, оскільки такі дії позивача пов'язані саме з його волевиявленням.
Також судами встановлено, що в даному випадку виконання сторонами умов договору жодним чином не порушило б майнові інтереси сторін, оскільки позивач за договором отримував послуги, а відповідач отримував би оплату за надані послуги.
Сервіси для юристів