Постанова ВГСУ від 01.12.2016 року у справі №914/1210/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2016 року Справа № 914/1210/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівДанилової М.В., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Віроока"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 12.10.2016у справі№ 914/1210/16 Господарського суду Львівської областіза позовомПриватного підприємства "Віроока"до1. Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції; 2. Державного підприємства "Сетам"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів1. Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"; 2. ОСОБА_4провизнання недійсними прилюдних торгів, визнання недійсним протоколу проведення прилюдних торгів з продажу арештованого майна, визнання недійсним акту державного виконавця

за участю представників сторін від:

позивача: Котовщиков Р.А. (дов. від 12.11.2016)

Представники відповідачів - 1, 2 та третіх осіб - 1, 2 в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Віроока" звернулось з позовом до Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, Державного підприємства "Сетам", в якому просило визнати недійсними проведені 18.12.2015 прилюдні торги з реалізації нежитлових підвальних приміщень: від 11-1 по 11-5 загальною площею 68,40 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1; визнати недійсним протокол проведення прилюдних торгів з продажу вказаного арештованого майна №135069 від 18.12.2015; визнати недійсним акт державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського районного управління юстиції Меленчука В.І. від 20.01.2016 про реалізацію предмета іпотеки затвердженого начальником Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського районного управління юстиції визнати недійсним. В обґрунтування своїх вимог позивач вказував на те, що на час проведення прилюдних торгів звіт експерта, на підставі якого визначалась вартість майна, втратив чинність. З огляду на що, на думку позивача, угода щодо продажу арештованого майна є недійсною, оскільки порушено право позивача на реалізацію майна за вищою ціною. При цьому позивач посилався на приписи статей 203, 215 Цивільного кодексу України, статей 58, 62 Закону України "Про виконавче провадження", статті 48 Закону України "Про іпотеку".

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.07.2016, ухваленим суддею Кітаєвою С.Б., відмовлено в задоволенні вимог про визнання недійсними прилюдних торгів, в решті позовних вимог провадження у справі припинено. Вмотивовуючи рішення, суд виходив з доведеності порушення прав позивача, з огляду на проведення прилюдних торгів від 18.12.2015 з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність. Водночас відмовляючи у позові суд виходив з обставин пропуску позивачем строку на звернення до суду за вказаною вимогою. Припиняючи провадження в решті позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що переможець прилюдних торгів є фізичною особою, а відтак не може бути стороною судового процесу в господарському суді. При цьому суд керувався приписами статей 15, 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, статей 58, 62 Закону України "Про виконавче провадження", статті 48 Закону України "Про іпотеку", статей 12, 21, 80 Господарського процесуального кодексу України.

Львівський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Бойко С.М. - головуючого, Мирутенка О.Л., Юрченка Я.О., постановою від 12.10.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував в частині припинення провадження у справі про визнання недійсним протоколу проведення прилюдних торгів з продажу арештованого майна №135069 від 18.12.2015 та про визнання недійсним акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 20.01.2016, відмовивши в задоволення цих вимог. В решті рішення суду першої інстанції залишив без змін з тих же підстав. Вмотивовуючи постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що набувач майна, реалізованого на торгах (аукціоні), незалежно від наявності у нього статусу підприємства чи організації в розумінні частини першої статті 1 Господарського процесуального кодексу України, залучається до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, і, отже, відповідна справа за будь-яких обставин підлягає розгляду господарським судом.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Приватне підприємство "Віроока" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати недійсними прилюдні торги, проведені 18.12.2015; в решті позовних вимог справу направити новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає про неврахування судами того, що повідомлення позивача про проведення прилюдних торгів в майбутньому, не може слугувати доказом того, що позивач знав про проведення прилюдних торгів із порушенням законодавства, оскільки на момент повідомлення прилюдні торги фактично ще не відбулись. З огляду на що, на думку скаржника, строк позовної давності на оскарження прилюдних торгів має обраховуватись з моменту ознайомлення останнім з матеріалами виконавчого провадження. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 257, 261, 267 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 17.11.2016 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Сибіги О.М., касаційну скаргу Приватного підприємства "Віроока" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 01.12.2016.

На адресу Вищого господарського суду України від Державного підприємства "Сетам" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач-2 вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим просить залишити її без змін, а касаційну скаргу позивача - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 15.01.2015 Галицьким відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження щодо виконання виконавчого напису №1264, виданого 18.03.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, про звернення стягнення на нерухоме майно, за адресою: АДРЕСА_1, а саме: нежитлові підвальні приміщення: від 11-1 по 11-5 загальною площею 68,40 кв.м., що належать на праві власності Приватному підприємству "Віроока", в рахунок погашення заборгованості на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк". Копію вказаної постанови державного виконавця від 15.01.2015 боржником було отримано 22.01.2015, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення. В подальшому державним виконавцем було розпочато примусове виконання наказу після закінчення строку на самостійне виконання. Так, 27.02.2015 державним виконавцем проведено опис майна боржника; арештоване майно було передано на відповідальне зберігання представнику стягувача, копію акту опису й арешту майна скеровано боржнику листом від 05.03.2015.З метою визначення вартості арештованого майна боржника 11.03.2015 державним виконавцем, відповідно до вимог статті 13 Закону України "Про виконавче провадження", призначено експерта Приватне підприємство "Інвестиційно-експертний центр". Згідно з звітом експерта про оцінку майна боржника, загальна вартість арештованого майна становить 1 023 246 грн. Звіт затверджено 07.05.2015. Відповідно до вимог статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" 14.05.2015 Галицьким ВДВС ЛМУЮ на адресу сторін виконавчого провадження скеровано для ознайомлення копію звіту про оцінку майна, який отримано позивачем 18.05.2015, що підтверджується поштовим повідомленням. Судами встановлено, що проведення перших електронних торгів призначалось на 14.08.2015 з реєстраційним номером лоту 86153 за початковою ціною 1 023 246 грн. У протоколі №109240 проведення електронних торгів від 14.08.2015 зазначено, що прилюдні торги не відбулись, оскільки відсутні допущені учасники торгів. Листом Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України від 17.08.2015 № 20089/01-06 було повідомлено державного виконавця про те, що прилюдні торги з реалізації арештованого майна, призначені на 14.08.2013, не відбулися, у зв'язку із відсутністю допущених учасників. З огляду на що, 20.08.2015 державним виконавцем проведено уцінку майна, згідно з якою вартість майна визначена в розмірі 818 596,80 грн. Організатором торгів призначено повторні електронні торги на 15.10.2015 за стартовою ціною 818 596,80 грн., з реєстраційним номером лоту 98585, про що на сайті "СЕТАМ" "Держінформюст" розміщено відповідне оголошення. Листом Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України від 25.09.2015 №23674/01-06 було повідомлено державного виконавця та сторін виконавчого провадження про призначення повторних прилюдних торгів на 15.10.2015, в тому числі і боржника (позивача). 22.10.2015 адресу Галицького ВДВС ЛМУЮ надійшов лист Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України від 16.10.2015 № 25480/01-06, яким було повідомлено державного виконавця про те, що прилюдні торги з реалізації арештованого майна призначені на 15.10.2015 не відбулися, у зв'язку з відсутністю допущених учасників. Зазначене також відображено і у протоколі №122511 проведення електронних торгів від 15.10.2015. Відповідно до положень Закону України "Про іпотеку" державним виконавцем 22.10.2015 проведено уцінку майна: стартова ціна продажу визначена в розмірі 511 623 грн. В подальшому, 30.11.2015 Державним підприємством "Сетам" було повідомлено державного виконавця та сторін виконавчого провадження про проведення електронних торгів 18.12.2015, відповідно, оголошення про проведення торгів розміщено в газеті "Ваш Магазин" за 23.11.2015 та в газеті "Львівські оголошення" за 24.11.2015. Установлено судами і те, що 20.01.2016 на адресу Галицького відділу ДВС Львівського МУЮ надійшло повідомлення з Державного підприємства "Сетам" №225/07-14-16 від 13.01.2016 про проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки. Згідно з протоколом №135069 від 18.12.2015 переможцем торгів став ОСОБА_4, який запропонував найвищу ціну в сумі 511 623 грн. Водночас 20.01.2016 державним виконавцем Галицького відділу ДВС ЛМУЮ складено акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки на підставі протоколу №135069 від 18.12.2015, підписаного Державним підприємством "Сетам" та ОСОБА_4 З огляду на що, 19.02.2016 державним виконавцем Галицького відділу ДВС ЛМУЮ було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимоги Приватного підприємства "Віроока" до Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, Державного підприємства "Сетам" про визнання недійсними прилюдних торгів від 18.12.2015 з реалізації вказаних нежитлових підвальних приміщень; про визнання недійсним протоколу проведення прилюдних торгів з продажу арештованого майна; про визнання недійсним акту державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського районного управління юстиції Меленчука В.І. про реалізацію предмета іпотеки від 20.01.2016. Підставою позову, з посиланням на частину 1 статті 203, частину 1 статті 215 Цивільного кодексу України, зазначено закінчення терміну дії звіту про оцінку майна, визначеного частиною 5 статті 58 Закону України "Про виконавче провадження". Відповідно до частини 1 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України, частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Згідно із частиною 2 статті 16, частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства. Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на електронних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника електронних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення електронних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення електронних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином. Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 Цивільного кодексу України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 Цивільного кодексу України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів. Порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", до призначення електронних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (статті 18, 24 - 27, 32, 33, 55, 57 цього Закону) підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема частиною сьомою статті 24, частиною четвертою статті 26, частиною третьою статті 32, частиною третьою статті 36, частиною другою статті 57, статтями 55, 85). Частиною третьою статті 62 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону. За частиною 1 статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки нерухомого майна державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Відповідно до частини 5 статті 58 вказаного Закону звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Приписами частини 5 статті 62 Закону України "Про виконавче провадження" та Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, передбачено підстави й порядок призначення повторних електронних торгів, а також порядок уцінки нереалізованого майна. Так, якщо до часу завершення електронних торгів не надійшла жодна цінова пропозиція, електронні торги вважаються такими, що не відбулися. У такому разі призначаються повторні електронні торги, на яких стартова ціна лота може бути зменшена. Уцінка майна проводиться державним виконавцем у десятиденний строк з дня визнання електронних торгів такими, що не відбулися, після чого реалізація майна за вказаною ціною повинна бути проведена в місячний строк з дати проведення перших електронних торгів. Тобто на момент проведення електронних торгів, у тому числі повторних торгів, для визначення вартості об'єкта оцінки звіт про оцінку майна повинен бути дійсним. Ураховуючи зазначене, повторні електронні торги повинні відбутись у межах шестимісячного строку з моменту підписання звіту про оцінку майна. Після збігу цього шестимісячного строку обов'язковою умовою призначення й проведення електронних торгів є отримання нового звіту про оцінку майна. Проведення електронних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації майна на електронних торгах, у тому числі правил про визначення стартової ціни реалізації майна, а саме частини 5 статті 58 Закону України "Про виконавче провадження". Проведення переоцінок (уцінок) спірного майна державним виконавцем у зв'язку з тим, що електронні торги не відбулися, не може вважатися новою оцінкою у розумінні положень частини 5 статті 58 Закону України "Про виконавче провадження". З огляду на зазначене можна зробити висновок про те, що проведення електронних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є підставою для визнання цих торгів недійсними за умови порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 25.11.2015 у справі №6-1749цс15. Як вже зазначалось та встановлено судами, відповідно до Звіту про незалежну оцінку вартості спірного майна від 07.05.2015 вартість останнього становить 1 023 246 грн. Проведення перших електронних торгів призначалось на 14.08.2015 з реєстраційним номером лоту 86153 за початковою ціною 1 023 246 грн. У протоколі №109240 проведення електронних торгів від 14.08.2015 зазначено, що прилюдні торги не відбулись, оскільки відсутні допущені учасники торгів. Зважаючи на це 20.08.2015 державним виконавцем проведено уцінку майна, згідно якої вартість майна визначена в розмірі 818 596,80 грн. Організатором торгів призначено повторні електронні торги на 15.10.2015 за стартовою ціною 818 596,80 грн., з реєстраційним номером лоту 98585, про що на сайті "СЕТАМ" "Держінформюст" розміщено відповідне оголошення. Прилюдні торги з реалізації арештованого майна призначені на 15.10.2015 не відбулися, у зв'язку з відсутністю допущених учасників, що відображено у протоколі №122511 проведення електронних торгів від 15.10.2015. З огляду на що, 22.10.2015 державним виконавцем проведено уцінку майна відповідно до Закону України "Про іпотеку": стартова ціна продажу визначена в розмірі 511 623 грн. Згідно з протоколом №135069 від 18.12.2015 переможцем торгів став ОСОБА_4, який запропонував найвищу ціну в сумі 511 623 грн. За таких обставин, встановивши те, що звіт про оцінку майна від 07.05.2015 втратив чинність 07.11.2015, а повторні прилюдні торги від 18.12.2015 відбулись поза межами шестимісячного строку, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про порушення вимог частини 5 статті 58 Закону України "Про виконавче провадження", пункту 23 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1891 від 10.12.2003, пункту 4.3.5. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012. Водночас установивши те, що проведення прилюдних торгів від 18.12.2015 з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність вплинуло на результати електронних торгів, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про порушення прав і законних інтересів позивача. Із врахуванням правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 26.11.2014 у справі № 6-174цс14 та від 28.01.2015 у справі № 6-199цс14, до правовідносин, пов'язаних із організацією та проведенням прилюдних торгів із реалізації предмета іпотеки, на який звернуто стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, застосовуються норми Закону України "Про іпотеку". Відповідно до статті 48 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна. Передбачений статтею 48 Закону України "Про іпотеку" тримісячний строк для оскарження в суді прилюдних торгів за своєю правовою природою є спеціальною (скороченою) позовною давністю стосовно відповідних позовних вимог осіб, зазначених у цій нормі (іпотекодержателя, іпотекодавця, боржника, іншого учасника прилюдних торгів) (підпункт 3.4. пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів"). Судами встановлено, що у спірних правовідносинах Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" є іпотекодержателем нерухомого майна, на яке було звернуто стягнення за виконавчим написом і реалізація якого відбувалася на спірних прилюдних торгах. Отже, до відповідних вимог іпотекодержателя, пов'язаних із оскарженням прилюдних торгів, підлягає застосуванню тримісячний строк оскарження, передбачений статтею 48 Закону України "Про іпотеку". Як вбачається з матеріалів справи, спірні торги відбулися 18.12.2015, натомість із позовом у цій справі позивач звернувся лише 28.04.2016, тобто із пропуском передбаченого статтею 48 Закону України "Про іпотеку" строку і в ході розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем-1 було заявлено про застосування позовної давності до заявлених вимог. Відповідно до приписів статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Частинами 3, 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відтак, установивши те, що позивач був обізнаний про наявність виконавчого провадження, передачу майна на електронні торги та повторне їх проведення 18.12.2015, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у позові з підстав спливу позовної давності. При цьому надавши оцінку доводам позивача щодо ознайомлення останнього з матеріалами виконавчого провадження 03.02.2016, апеляційний господарський суд правомірно визнав, що така обставина не змінює початку перебігу строку позовної давності, визначеного приписами статті 48 Закону України "Про іпотеку". Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судом апеляційної інстанції обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Віроока" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 у справі № 914/1210/16 Господарського суду Львівської області залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: М. Данилова

О. Сибіга