Постанова ВГСУ від 01.12.2016 року у справі №910/1421/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2016 року Справа № 910/1421/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяЯценко О.В., суддіБакуліна С.В., Ходаківська І.П.,розглянувши матеріали касаційних скаргДержавного підприємства "Енергоринок", Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" та Національного антикорупційного бюро Українина постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 у справі№ 910/1421/16Господарського судуміста Києваза позовомНаціонального антикорупційного бюро Українидо1.Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа", 2.Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", 3.Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1.Державне підприємство "Енергоринок", 2.Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послугпровизнання правочину недійсним,

В засіданні взяли участь представники:

відповідача 1: відповідача 2: відповідача 3: третя особа 1:Санніков С.Г., Карнаухова У.М. Піх.А.Б., Шостак Є.А. Гарник В.В.ВСТАНОВИВ:

Національне антикорупційне бюро України звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа", відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" про визнання правочину недійсним.

Позивач доводить, що укладений 12.02.2015 між приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Енергомережа", відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" та товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" договір №24 про відступлення права вимоги, яким змінено алгоритм проведення розрахунків за поставлену електричну енергію, суперечить положенням ст.ст. 15-1, 26 Закону України "Про електроенергетику" та п. 6.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.03.2016 року (суддя Пукшин Л.Г.) вимоги позову задоволені повністю.

Визнаний недійсним договір №24 про відступлення права вимоги від 12.02.2015, укладений між приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Енергомережа", відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" та товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат".

Господарський суд дійшов висновку, що відповідачами було укладено Договір уступки, яким в порушення ст. 15, 26 Закону України "Про електроенергію", п. 1 Положення про порядок проведення розрахунків за електричну енергію та п. 6.3 Правил користування електричною енергією було змінено порядок (алгоритм) розрахунків за електричну енергію, то відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, що є підставами для визнання даного правочину недійсним.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 року (судді: Зеленін В.О., Чорна Л.В., Кропивна Л.В.) рішення господарського суду міста Києва від 09.03.2016 року скасовано та прийняти нове рішення.

В задоволенні позову Національного антикорупційного бюро України до приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа", відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги № 24 від 12.02.2015 року - відмовлено.

Визнаний недійсним Договір № 26 від 12.02.2015 року про порядок проведення розрахунків по Договору про відступлення права вимоги № 24 від 12.02.2015 року, укладений між приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Енергомережа" та товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат".

Апеляційна інстанція не погодилася із висновками суду першої інстанції, оскільки за змістом Договору уступки, укладеного між відповідачами по справі (п.2.7) умови, порядок та строки виконання зобов'язання боржником (відповідачем-3) перед новим кредитором (відповідачем-1) визначаються Договором про порядок проведення розрахунків по Договору уступки.

Оскільки трьома сторонами Договору уступки було визначено необхідність встановлення умов, порядку та строків виконання зобов'язань як істотну умову за Договором уступки, щодо чого не було досягнуто згоди й такі умови не було визначено, цей договір є неукладеним.

Враховуючи встановлення апеляційним господарським судом те, що Договір уступки є неукладеним, суд дійшов висновку, що належить визнати недійсність пов'язаного з ним Договору № 26, за яким було сплачено грошові кошти на користь нового кредитора, а також для відновлення прав сторін застосувати наслідки недійсності у вигляді реституції (повернення отриманих відповідачем 1 від відповідача 3 за Договором № 26 коштів в сумі 38 823 520,49 грн.).

З огляду на наведене колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що місцевий господарський суд допустився помилки, коли визнав недійсним Договір уступки, який фактично є неукладеним за вищенаведених обставин.

Національне антикорупційне бюро України в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду скасувати частково, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю

- визнати недійсним Договір № 24 про відступлення права вимоги від 12.02.2015 року, укладений між Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Енергомережа", Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат";

- визнати недійсним Договір № 26 від 12.02.2015 року про порядок проведення розрахунків по Договору про відступлення права вимоги № 24 від 12.02.2015 року, укладений між Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Енергомережа" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат".

Скаржник вважає, що внаслідок укладення Договору уступки відбувається заміна сторони у зобов'язанні, однак цей правочин не може змінювати умов Договору поставки, тому доводить, що Договір уступки містив усі істотні умови необхідні для заміни сторони у зобов'язанні, а умови п.2.7 передбачали, що відносини лише Боржника та Нового Кредитора в частині умов, порядку та строків виконання зобов'язань врегульовуються Договором про порядок розрахунків. За висновком скаржника оскільки умови п.2.7 Договору уступки стосуються скоріш за все правочину про внесення змін до Договору поставки, тому висновки суду про те, що не укладено саме договір про відступлення права вимоги, а не договір про внесення змін до Договору поставки є незаконними та необґрунтованими.

За таких обставин, оскаржуваний правочин суперечать іншим нормам цивільного законодавства, зокрема, ч.1 ст.514 ЦК України та ст.ст. 15, 26 Закону України «Про електроенергетику», а отже не виключається можливості визнання його недійсним.

Частина 8 статті 26 Закону вимагає, що споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника.

Таким чином, як суть відносин між сторонами так і обов'язковість окремих норм вимагала від сторін не відступати від їх вимог, однак, сторони уклавши оскаржуваний договір в супереч вимог закону відступили від його вимог, чим порушили вищезазначені норми.

Державне підприємство "Енергоринок" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог Національного антикорупційного бюро України про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 12.02.2015 №24 з підстав порушення та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, прийняти в цій частині нове рішення, яким: визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 12.02.2015 №24, укладений між ВАТ "Запоріжжяобленерго", ПрАТ "ХК "Енергомережа" та TOB "Запорізький титано-магнієвий комбінат", в іншій частині постанову суду залишити без змін.

Скаржник вважає помилковими висновки апеляційного господарського суду про визнання договору про відступлення права вимоги від 12.02.2015 №24 неукладеним, оскільки сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов, договір фактично виконувався, тому у суду апеляційної інстанції не було підстав визнавати такий договір неукладеним.

При цьому скаржник доводить невідповідність договору про відступлення права вимоги від 12.02.2015 №24 вимогам закону, оскільки стаття 26 Закону України «Про електроенергетику» виключає проведення розрахунків за спожиту електричну енергію окрім в спосіб, передбачений Законом. Оскільки відповідно до умов Договору уступки відповідачі погодили, що вищезгадані кошти мають бути перераховані TOB "ЗТМК" на банківський рахунок ПАТ «ХК «Енергомережа», який не є поточним рахунком із спеціальним режимом використання, відкритим в уповноваженому банку для розрахунків за електроенергію, це прямо суперечить вимогам Закону.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав порушення норм процесуального та матеріального права, прийняти нове рішення про відмову в позові.