Постанова ВГСУ від 01.12.2015 року у справі №922/176/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 року Справа № 922/176/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційну скаргу Корпорації "Співдружність КОМП"на ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 03.04.2015у справі № 922/176/15 господарського суду Харківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кредо Солюшнс"до1) Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" 2) Корпорації "Співдружність КОМП"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Холдінг" 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький автоскладальний завод" 3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Авто" 4) Товариство з обмеженою відповідальністю "Автосервіс-Т"провизнання договору поруки припиненим,за участю представників сторін: не з'явились.

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредо Солюшнс" (далі - ТОВ "Кредо Солюшнс"), звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") та Корпорації "Співдружність КОМП" про визнання припиненим договору поруки № АИС/05-07 від 03.05.2007, що укладений між відповідачами.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.03.2015 у справі № 922/176/15 позовні вимоги задоволено, визнано припиненим договір поруки № АИС/05-07 від 03.05.2007, укладений між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та Корпорацією "АИС", правонаступником якої є Корпорація "Співдружність КОМП"; стягнуто з ПАТ "УкрСиббанк" на користь ТОВ "Кредо Солюшнс" витрати по сплаті судового збору в сумі 609,00 грн.; стягнуто з Корпорації "Співдружність "КОМП" на користь ТОВ "Кредо Солюшнс" витрати по сплаті судового збору в сумі 609,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Авто" (далі - ТОВ "Інтер-Авто") із вказаним рішенням місцевого господарського суду також не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2015 у справі № 922/176/15 відмовлено ТОВ "Інтер-Авто" в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та повернуто апеляційну скаргу ТОВ "Інтер-Авто", на підставі п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Ухвала суду апеляційної інстанції від 03.04.2015 мотивована тим, що ТОВ "Інтер-Авто" направило апеляційну скаргу на адресу господарського суду Харківської області 25.03.2015 з порушенням десятиденного строку, встановленого для її подання без клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, а також, заявником апеляційної скарги не доведено, що його майновий стан об'єктивно перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Не погоджуючись із винесеною судом апеляційної інстанції ухвалою від 03.04.2015 у справі № 922/176/15, Корпорація "Співдружність КОМП" звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просила скасувати ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2015 у справі № 922/176/15, а матеріали справи № 922/176/15 направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги ТОВ "Інтер-Авто" на рішення господарського суду Харківської області у справі № 922/176/15 від 04.03.2015, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Переглянувши у касаційному порядку ухвалу Харківського апеляційного господарського суду, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування апеляційним судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 4-2 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За приписами ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі від 03.04.2015, рішення господарського суду прийняте 04.03.2015, повний текст рішення підписаний 10.03.2015. Останнім днем строку подання апеляційної скарги на рішення суду було 20.03.2015.

Апеляційну скаргу ТОВ "Інтер-Авто" направив на адресу господарського суду Харківської області 25.03.2015, що підтверджується відбитком штемпеля Укрпошти на поштовому конверті, тобто з порушенням десятиденного строку, встановленого для її подання.

Відповідно до частини 1 статті 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Суд апеляційної інстанції в даному випадку встановив, що заявником апеляційної скарги не надано клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, клопотання відсутнє і в тексті апеляційної скарги.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011.

Статтею 2 вказаного Закону встановлено, що платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду.

Перелік об'єктів справляння судового збору наведено у статті 3 даного Закону, а розмір ставок судового збору - у статті 4 Закону.

Отже, як правомірно встановлено судом апеляційної інстанції, заявник - ТОВ "Інтер-Авто", звертаючись з апеляційною скаргою на рішення суду у даній справі повинен був сплатити судовий збір.

Разом з тим, судом другої інстанції в оскаржуваній ухвалі встановлено, що апеляційна скарга ТОВ "Інтер-Авто" містила клопотання про звільнення від сплати судового збору, обґрунтоване тим, що заявник апеляційної скарги знаходиться у скрутному матеріальному становищі, зокрема, постановою господарського суду Харківської області у справі № 5023/1668/11 визнаний банкрутом та перебуває на стадії ліквідації.

Розглянувши вищезазначене клопотання заявника апеляційної скарги - ТОВ "Інтер-Авто", суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у його задоволенні, оскільки, заявником апеляційної скарги не доведено, що його майновий стан об'єктивно перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі, адже наявність процедури ліквідації підприємства не є підставою для звільнення ТОВ "Інтер-Авто" від сплати судового збору, а постанова про визнання ТОВ "Інтер-Авто" банкрутом не є доказом відсутності активів у боржника, необхідних для сплати судового збору.

Щодо тверджень заявника касаційної скарги - Корпорації "Співдружність КОМП" про те, що ТОВ "Інтер-Авто" станом на дату подачі апеляційної скарги було визнано банкрутом, а майновий стан останнього не дозволив йому сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні клопотання ТОВ "Інтер-Авто" про звільнення від сплати судового збору, що викладені у оскаржуваній ухвалі, з огляду на таке.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.