ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2015 року Справа № 914/100/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоПлюшка І.А.,суддів :Самусенко С.С., Татькова В.І. (доповідача),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 р.у справі№ 914/100/15 господарського суду Львівської областіза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Шувар" (надалі - ТОВ "Ринок "Шувар")до1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Статусбуд" (надалі - ТОВ "Статусбуд"); 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" (надалі - ТОВ "Солстрой")третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_4 провизнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 27.04.2012 р. за участю представників: від позивача- Прохоренко О.І.від відповідача-1- не з'явилися від відповідача-2- Ярошенко О.М.від третьої особи- не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
У січні 2015 року ТОВ "Ринок "Шувар" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ "Статусбуд" та ТОВ "Солстрой" про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги від 27.04.2015 р., укладеного між ТОВ "Статусбуд" та ТОВ "Солстрой".
У березні 2015 року позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, зокрема, він просив суд визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 27.04.2012 р., укладений між ТОВ "Статусбуд" та ТОВ "Солстрой", а також стягнути солідарно з ТОВ "Солстрой" та ТОВ "Статусбуд" на користь ТОВ "Ринок "Шувар" витрати на правову допомогу з підготовки, подання позову та ведення справи в суді в сумі 24 000 грн.
Рішенням господарського суду Львівської області від 24.03.2015 р. (суддя Кидисюк Р.А.) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 р. (головуючий суддя Зварич О.В., судді: Хабіб М.І., Юрченко Я.О.) рішення господарського суду Львівської області від 24.03.2015 р. скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, визнано недійсним Договір про відступлення права вимоги від 27.04.2012 р., укладений між ТОВ "Статусбуд" та ТОВ "Солстрой"; в задоволенні вимоги про солідарне стягнення з ТОВ "Статусбуд" та ТОВ "Солстрой" на користь ТОВ "Ринок "Шувар" витрат за надання правової допомоги в сумі 24 000 відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, ТОВ "Солстрой" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.11.2015 р. ТОВ "Солстрой" відновлено строк на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 р., касаційну скаргу прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 01.12.2015 р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 01.09.2010 р. між ТОВ "Ринок "Шувар" (замовник) та ТОВ "Солстрой" (генпідрядник) укладено договір підряду № 23/09-06, за умовами якого замовник доручив генпідряднику здійснити будівництво павільйонів "Овочі. Фрукти" та терміналу "Риба" на частині території земельної ділянки оптового ринку сільськогосподарської продукції площею 3,5га.
27 квітня 2012 року між ТОВ "Солстрой" (первісний кредитор) та ТОВ "Статусбуд" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, за змістом умов якого первісний кредитор передав, а новий кредитор взяв на себе право вимоги виконання грошових зобов'язань в сумі 1 175 000 грн., що належить первісному кредиторові на підставі договору підряду № 23/09-06 від 01.09.2010 р. (основний договір), укладеного між первісним кредитором та ТОВ "Ринок "Шувар" (боржник).
Відповідно до п. 1.2. за цим договором новий кредитор одержує право вимагати від боржника належного виконання зобов'язань за основним договором щодо сплати заборгованості в розмірі 1 175 000 грн.
Згідно з Договором про відступлення права вимоги новий кредитор сплачує первісному кредитору винагороду в розмірі 1 175 000 грн. шляхом безготівкового перерахування цих коштів на поточний банківський рахунок первісного кредитора до 30.12.2012 р. або іншим чином, не забороненим чинним законодавством.
Відповідно до п. 5.1 цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Судами з'ясовано, що Договір про відступлення права вимоги від 27.04.2012 р., укладений між ТОВ "Солстрой" та ТОВ "Статусбуд", підписаний і скріплений печатками обох сторін.
В подальшому, 15.04.2014 р. між ТОВ "Статусбуд" (первісний кредитор) та ФОП ОСОБА_4 (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 01/15-04/2014, за умовами якого первісний кредитор передав новому кредиторові, а новий кредитор отримав право вимоги, що належить первісному кредиторові, у розмірі 340 000 грн., і став у цій частині кредитором за договором про відступлення права вимоги від 27.04.2012 р. (основний договір), укладеним між первісним кредитором та ТОВ "Солстрой" про відступлення права вимоги грошової суми у розмірі 1 175 000 грн. до ТОВ "Ринок "Шувар" (боржник).
Так, звертаючись до господарського суду Львівської області з відповідним позовом, ТОВ "Ринок "Шувар" посилалося на те, що ним - Товариством не надавалося ТОВ "Солстрой" будь-якої згоди на передачу прав вимоги на виконання грошових зобов'язань, передбачених договором підряду, що, на його думку, є підставою для визнання такого договору недійсним.
Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 27.04.2012 р., суд першої інстанції виходив з того, що копії виписок по рахунку ТОВ "Статусбуд", з яких вбачається, що протягом липня-грудня 2012 року ТОВ Ринок "Шувар" неодноразово перераховувало кошти на рахунок ТОВ "Статусбуд" в якості часткової оплати за оспорюваним договором про відступлення права вимоги від 27.04.2012 р., підтверджують факт визнання позивачем ТОВ "РСП "Шувар" спірного договору про відступлення права вимоги від 27.04.2012 р.
Водночас, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про помилковість вказаної позиції місцевого господарського суду, з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі, в розумінні приписів ст.ст. 32, 33 ГПК України, докази на підтвердження існування попереднього письмового погодження ТОВ "Ринок "Шувар" як боржника за договором підряду на укладення між ТОВ "Солстрой" та ТОВ "Статусбуд" спірного договору про відступлення права вимоги.
Судова колегія касаційної інстанції погоджується з правомірними та обґрунтованими висновками Львівського апеляційного господарського суду, зважаючи на таке.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Нормами Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ст. 179 ГК України).
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судами, предметом спору в даній справі є визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 27.04.2012 р., укладеного між ТОВ "Солстрой" та ТОВ "Статусбуд" (відповідачами у справі).
Так, відповідно до вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Сервіси для юристів