ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2014 року Справа № 925/920/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Карабаня В.Я.,
суддів Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.,
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивачів: у засідання не прибули,
від відповідача: Сторчоус О.В., довіреність,
розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Золотоніське лісове господарство"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2014р.
у справі № 925/920/14 Господарського суду Черкаської області
за позовом Державного підприємства "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень"
до Державного підприємства "Золотоніське лісове господарство"
про стягнення 31 450 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Державного підприємства "Золотоніське лісове господарство" про стягнення штрафу за неправильно зазначену в накладній масу вантажу в сумі 31450 грн.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.08.2014р. (суддя Довгань К.І.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Чорногуза М.Г., Агрикової О.В., Рудченка С.Г.), позов задоволено.
Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, Державне підприємство "Золотоніське лісове господарство" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, заявило вимоги про скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, а також ухвалення нового рішення про відмову в позові у повному обсязі.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що у січні 2014 року зі станції Золотоноша Одеської залізниці відповідачем було відправлено вагон №66690066 з вантажем "Пиловочник різних порід деревини", станція призначення - Одеса-Застава 1 Одеської залізниці, одержувач - ТОВ "Транс Конкорд". У накладній №40270985 зазначено, що навантаження вагону здійснювалося засобами відправника (відповідача у справі), масу вантажу зазначено 57000 кг, правильність внесених до накладної відомостей підтверджено підписом представника вантожовідправника у відповідності до п. 2.3 правил оформлення перевізних документів.
01.02.2014р. при перевірці маси вантажу на станції ім. Т. Шевченка Одеської залізниці на тензометричних вагах встановлено, що вага у вагоні №66690066 брутто - 78000 кг, тара з документа - 22000 кг, нетто - 55800 кг, що складає різницю проти ваги, яка зазначена у документі в сторону зменшення на 1200 кг, про що складено комерційний акт АА № 053678/41/15 (форми ГУ-22) від 01.02.2014р., підписаний заступником начальника станції Сінічкіним Є.О. та працівниками станції Філіцькою Л.В. і Згонником В.В., та акт загальної форми № 74 від 01.02.2014р.
Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. за №457 затверджено Статут залізниць України, яким визначено обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом; та регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
У ст. 6 Статуту залізниць України накладна визначена як основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Відповідно до положень ст.ст. 23, 24 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів); форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом. Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Зокрема, в силу ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Статтею 188 Статуту залізниць України передбачено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Якщо через порушення відправником Правил перевезення небезпечних вантажів сталася аварія, збитки відшкодовуються відправником.
Згідно зі ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Сервіси для юристів