ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2014 року Справа № 34/384 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Карабаня В.Я.,
суддів Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.,
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивачів: у засідання не прибули
від відповідача: у засідання не прибули
розглянувши касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2014р.
у справі № 34/384 Господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета Імпекс - Центр"
до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо"
та до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" в особі Київського регіонального управління
про стягнення 14 562,20 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета Імпекс - Центр" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" та Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" в особі Київського регіонального управління про стягнення з відповідачів солідарно 14562,20 грн., у тому числі 13877,20 грн. суми недоплаченого страхового відшкодування, суми затрат на оплату послуг незалежного експерта в розмірі 685 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва (колегія суддів у складі: Сташків Р.Б., Літвінова М.Є., Отрош І.М.) позовні вимоги задоволено в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" 9142,90 грн. страхового відшкодування, а в решті позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Коршун Н.М. - головуючого, Дикунської С.Я., Алданової С.О.) рішення суду першої інстанції змінено: стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" 9142,90 грн. страхового відшкодування; в іншій частині позову до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" відмовлено; у задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" в особі Київського регіонального управління відмовлено повністю.
Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, заявило вимоги про скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, а також ухвалення нового рішення про відмову в позові у повному обсязі.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 14.03.2005 між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мета Імпекс - Центр" (страхувальник) укладено договір страхування наземного транспорту №КІН2 06998, вигодонабувачем за яким є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" в особі Київського регіонального управління. За умовами цього договору застраховано майнові інтереси позивача, що не суперечать чинному законодавству, пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням автомобілем "Тойота", д.р.н. АА7190АЕ.
Відповідно до ст.ст. 979, 980 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
Згідно зі ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання; страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
25.12.2005 у м. Києві на перехресті вул. Юрківська та Межигірська сталася дорожньо-транспортна пригода за участю належного позивачу на праві власності транспортного засобу "Тойота", д.р.н. АА7190АЕ. У зв'язку з цим Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" складено страховий акт від 14.02.2006, за яким розраховано та виплачено страхове відшкодування в розмірі 10960,50 грн. (з огляду на встановлений автотоварознавчим дослідженням розмір шкоди 13074,20 грн. (з урахуванням коефіцієнта зносу 0,24) з урахуванням 2113,70 грн. безумовної франшизи за договором).
Проте позивач не погодився з такими розрахунками та на підставі п. 14.4 договору замовив власне автотоварознавче дослідження, за результатами якого складено акт дослідження №249/01 від 13.01.2006 про те, що вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 22568,62 грн., а загальний розмір збитків складає 29065,14 грн.
З огляду на таке позивач звернувся до з листом про перегляд раніше прийнятого рішення про розмір суми страхового відшкодування ТДВ "Страхова компанія "Кредо", яке відповіло, що акт дослідження №249/01 від 13.01.2006 не може бути підставою для перегляду розміру страхової виплати, оскільки не враховує коефіцієнт фізичного зносу деталей автомобіля.
Викладені обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідачів солідарно 14562,20 грн., у тому числі суми недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 13877,20 грн., суми затрат на оплату послуг незалежного експерта в розмірі 685 грн.
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили в задоволенні позовних вимог про стягнення 685 грн. затрат на оплату послуг незалежного експерта, оскільки позивачем не доведено відповідність цих витрат поняттю збитків, визначеному в ст. 22 ЦК України. Висновки судів з цього приводу сторонами не спростовано.
Сервіси для юристів