ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2016 року Справа № 910/572/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Мачульський Г.М., Рогач Л.І.за участю представників:від позивача:Пушанко І.О. - дов. №10-476/д від 01.08.16р.від відповідача:Баранов М.С. - дов. №225-КМР-2632 від 15.08.16р.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укрнафта"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2016р.у справі господарського суду№910/572/16 міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Укрнафта"до Київської міської радипровизнання додаткової угоди укладеноюВ С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду міста Києва від 24.02.2016р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2016р. у справі №910/572/16, відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Позивач, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта", з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.10.2016р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.
Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта".
Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 08.06.2004р. на підставі рішення Київської міської ради від 08.11.2001р. №85/1519, між Київською міською радою (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до пунктів 1.1, 2.1 якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, що знаходиться за адресою: вул. Обсерваторна, 21, м. Київ, загальною площею 904 кв.м., для експлуатації та обслуговування будинку для приїжджих.
Договір оренди земельної ділянки нотаріально посвідчено та зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 30.06.2004р. за №91-6-00281 у книзі записів державної реєстрації договорів.
30.06.2004р. складено акт здачі-приймання земельної ділянки позивачу.
Відповідно до п.3.1 договору договір укладено на 10 років., тобто строк дії договору сторонами встановлено до 08.06.2014р.
Після закінчення строку на який було укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов'язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі, орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.11.7 договору).
Пунктами 8.3, 11.7 договору передбачено переважне право орендаря, при умові належного виконання своїх обов'язків, на поновлення договору після закінчення строку його дії.
Враховуючи даний пункт договору, позивач (орендар) був зобов'язаний звернутись до відповідача (орендодавця) не пізніше ніж до 08.03.2014р.
Однак, доказів звернення позивача до відповідача не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку його дії з повідомленням про намір продовжити його дію позивачем не надано.
Судами встановлено, що позивач звернувся до відповідача з клопотанням про поновлення договору оренди земельної ділянки без дати, яке отримано відповідачем 29.07.2014р. та зверненням про поновлення договору оренди земельної ділянки по справі А-21188 №10/150 від 03.09.2015р.
Тобто обидва звернення позивача, що додані до матеріалів справи, були надіслані ним вже після закінчення строку договору, 08.06.2014р.
За частиною другою статті 792 ЦК України правовідносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".
Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Порядок поновлення договору оренди встановлений ст.33 Закону України "Про оренду землі", яка фактично об'єднує два випадки його пролонгації.
Так, у частинах першій-п'ятій цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Отже, виходячи із положень ст.ст.319, 626 ЦК України, слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч.1 ст.33 Закону України "Про оренду землі", відбувається за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.
Враховуючи вищевикладені вимоги чинного законодавства, належними доказами у справі, які підтверджують наявність у орендаря переважного права на поновлення договору оренди землі, встановленого частиною першої статті 33 Закону України "Про оренду землі", є докази:
Сервіси для юристів