Постанова ВГСУ від 01.11.2016 року у справі №910/30487/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 року Справа № 910/30487/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. - головуючого, Козир Т.П., Плюшка І.А.,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк"на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 24.12.2015 Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2016у справі№ 910/30487/15господарського судуміста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "МТС Україна"доПублічного акціонерного товариства "Платинум Банк"простягнення 250 000 000 грн.,за участю представників: від позивача: Лимар Ю.В., Барила К.В., від відповідача: Гамей В.В., Степаненко О.М., Ковалевський А.В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.10.2016 касаційну скаргу ПАТ "Платинум Банк" у справі №910/30487/15 прийнято до провадження у складі колегії суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Козир Т.П., Плюшко І.А. у відповідності із протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 18.10.2016.

Вищим господарським судом України задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" та надано дозвіл на проведення фото/відео та звукозапису в судовому засіданні касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.11.2016 заяву ПАТ "Платинум Банк" про відвід суддів Самусенко С.С. та Козир Т.П. у справі №910/30487/15 залишено без задоволення як безпідставну.

1. Зміст позовних вимог та стислий виклад підстав подання позову

ПрАТ "МТС Україна" звернулося до господарського суду із позовом до ПАТ "Платинум Банк" про стягнення заборгованості за генеральним договором депозитної лінії №500.004.26053 від 10.10.2014, загальна сума якої становить 250000000 грн. та складається із заборгованості по поверненню вкладу за договором №500.004.26055 строкового банківського вкладу (депозиту) від 10.10.2014 у розмірі 100 000 000 грн.; заборгованості по поверненню вкладу за договором №500.004.26450 строкового банківського вкладу (депозиту) від 01.12.2014 у розмірі 70 000 000 грн.; заборгованості по поверненню вкладу за договором №500.004.26548 строкового банківського вкладу (депозиту) від 11.12.2014 у розмірі 80 000 000 грн.

Позов обґрунтовано тим, що дія зазначених депозитних договорів закінчилася 30.09.2015, проте відповідач вклад у розмірі 250000000 грн. не повернув.

2. Стислий виклад суті рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів та мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.12.2015 (суддя Борисенко І.І.) у справі №910/30487/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2016 (судді: Дідиченко М.А. - головуючий, Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В.), позов задоволено повністю.

Судові рішення мотивовано тим, що згідно умов депозитних договорів, відповідач повинен був повернути вклади у строк до 30.09.2015. Враховуючи, що строк повернення депозитів по договорам настав, проте, всупереч умовам договорів відповідач свого обов`язку щодо повернення суми депозиту (вкладу) в розмірі 250 000 000, 00 грн. не виконав, суди прийшли до висновку про задоволення позову.

Суди також вказали про відсутність підстав для застосування п.1 ч.1 ст.83 ГПК України та визнання генерального договору депозитної лінії від 10.10.2014 і договорів строкового банківського вкладу (депозиту) недійсними, встановивши факт їх подальшого схвалення відповідачем з посиланням на ст.241 ЦК України.

3. Підстави, з яких оскаржено судові рішення господарських судів

ПАТ "Платинум Банк", не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У скарзі зазначається, що для укладення кожного з договорів необхідно було отримати попередній дозвіл спостережної ради банку. Однак цього зроблено не було. Таким чином, можна стверджувати, що депозитні договори укладено проти волі банку та є недійсними.

Скаржник вказує, якщо суди дійшли висновку, що депозитні договори є дійсними і позов підлягає задоволенню, то суд мав дослідити ті обставини, що банк сплачував кошти позивачу після закінчення дії даних договорів.

Відповідно до умов депозитних договорів строк їх дії закінчився 30.09.2015. Не зважаючи на це, у зв`язку із неможливістю повернення всієї суми вкладу одним платежем та у зв`язку із проведенням переговорів між сторонами щодо зміни строку дії договорів, розраховуючи на продовження даного строку, банк після 30.09.2015 продовжував сплачувати позивачу відсотки відповідно до умов депозитних договорів.

При цьому скаржник звертає увагу суду, що дані кошти були беззаперечно прийняті позивачем, останній не відмовлявся від їх прийняття та не вживав заходів щодо повернення отриманих коштів відповідачу як таких, що отримані без достатньої правової підстави.

Банк сплачував відсотки за депозитними договорами після 30.09.2015, оскільки між сторонами постійно тривали переговори щодо пролонгації даних договорів. Прийняття даних коштів позивачем свідчить про намір продовження дії договорів. Однак, не дійшовши згоди щодо пролонгації депозитних договорів, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення суми вкладу.

На момент винесення оскаржуваного рішення у справі банком після 30.09.2015 було сплачено 9 609 817, 77 грн., нарахованих як відсотків за депозитними договорами.

Таким чином, якщо позивач вважає, що дія договорів закінчена 30.09.2015, то сума відсотків, сплачена банком після цієї дати, повинна зараховуватися в погашення суми вкладів, оскільки отримана позивачем без достатньої правової підстави.

Усього ж після 30.09.2016 банк сплатив позивачу 33 503 371,67 грн.

Проте судами не надано даним доводам оцінки.

У додаткових поясненнях до касаційної скарги відповідач зазначає, що позивач не направляв йому вимоги про повернення коштів за депозитними договорами.

Скаржник звертає увагу на норми ч.4 ст. 1060 ЦК України, за якою якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Оскільки позивач не заявляв вимоги про повернення вкладу до спливу строку, договори депозитів були пролонгованими на умовах договору депозиту на вимогу.