ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2016 року Справа № 908/1366/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого І. Алєєвої, Л. Рогач
за участю представників: позивача не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) відповідача не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши матеріали касаційної скарги Запорізької міської радина постановувід 03.08.2016 Донецького апеляційного господарського суду у справі№908/1366/16 Господарського суду Запорізької області за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Запорізької міської ради прозобов'язання продовжити договір оренди землі
ВСТАНОВИВ:
У травні 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом до Запорізької міської ради про зобов'язання відповідача продовжити дію договору оренди НОМЕР_1 від 16.05.2005 р., укладеного між сторонами у справі, шляхом підписання додаткової угоди до вказаного договору, на підставі статей 1, 3, 764, 638 Цивільного кодексу України, статей 188, 193, 283, 286, 291 Господарського кодексу України, статей 111, 122, 124 Земельного кодексу України, статей 32, 33 Закону України "Про оренду землі".
Позивач, в обґрунтування позову, посилався на належне виконання ним умов договору оренди землі та зазначав, що направляв відповідачеві листи-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки, продовжує користуватися спірною землею та відповідач не заперечував проти поновлення вказаного договору оренди землі.
Відтак, як вважав позивач, договір оренди від 16.05.2005 р. підлягає поновленню на тих же умовах і на той же строк на підставі приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Відповідач у відзиві на позов заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що строк дії спірного договору закінчився 16.05.2015 р. у зв'язку зі спливом строку на який він укладався; що позивач не надавав проекту додаткової угоди на поновлення договору оренди в порядку приписів статті 33 закону України "Про оренду землі"; що рада не приймала рішення про поновлення дії спірного договору.
Крім того, відповідач наголошував на тому, що мешканці міста Запоріжжя виступили проти будівництва кафе в сквері на АДРЕСА_1.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.06.2016 р. (суддя Алейникова Т.Г.) у позові відмовлено.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про недотримання позивачем вимог земельного законодавства від яких залежить реалізація його права на поновлення спірного договору оренди землі.
Суд встановив, що позивач не надсилав орендодавцю проект додаткової угоди до договору, як того вимагають приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі"; що орендодавець рішення про поновлення спірного договору не приймав та спірний договір оренди припинив свою дію 16.05.2015 р. за закінченням строку, на який його було укладено.
За апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_3 Донецький апеляційний господарський суд (судді: Мартюхіна Н.О., Будко Н.В., Агапова О.Л.), переглянувши рішення господарського суду Запорізької області від 15.06.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 03.08.2016 р. змінив його шляхом зміни мотивувальної частини рішення з підстав викладених у постанові суду апеляційної інстанції.
Апеляційний господарський суд виходив з того, що позивач звертався до відповідача із заявами про поновлення спірного договору оренди землі, проте позивачем не було надано проекту додаткової угоди на поновлення договору оренди, як то передбачено приписами статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Суд встановив, що рішення про поновлення спірного договору оренди землі радою прийнято не було.
Відтак суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення договору оренди згідно з частинами 1-5 та 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Поза тим, суд апеляційної інстанції у постанові зазначив про продовження спірного договору на той самий строк та на тих же умовах, а саме до 16.05.2026 р.
Запорізька міська рада подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.08.2016 р. скасувати, а рішення господарського суду Запорізької області від 15.06.2016 р. залишити без змін, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, зокрема, статей 124 Земельного кодексу України, 26, 59, 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" статей 15, 31, 33 Закону України "Про оренду землі", статті 42 Господарського процесуального кодексу України.
Скаржник вказує на те, що спірний договір оренди припинив свою дію 16.05.2015 р. за спливом строку, на який він укладався, та наголошує на тому, що згідно з пунктом 34 договору фактичне продовження користування майном після закінчення строку дії договору не є підставою для поновлення договору. Крім того, позивач не направляв відповідачеві проекту додаткової угоди до спірного договору.
Заявник також зазначає, що приписами законодавства та умовами спірного договору оренди землі не передбачений порядок автоматичного поновлення договору оренди у разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню.
Скаржник посилається на те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки можлива лише за наявності волевиявлення сторін, яке з боку уповноваженого органу оформляється відповідним рішенням, котре у даному випадку відсутнє.
Скаржник наголошує на тому, що висновки, викладені у постанові суду апеляційної інстанції про фактичне продовження дії спірного договору до 16.05.2026 р., є необґрунтованими, оскільки повноваження щодо продовження дії договору оренди землі належать виключно її власнику.
Крім того, суд фактично визнав поновленим спірний договір до 2016 року, тобто на 11 років, хоча за умовами спірного договору він укладався на строк 10 років.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановили господарські суди, рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.10.2004 р. №423/158 "Про передачу в оренду ПП ОСОБА_3 земельної ділянки на АДРЕСА_1. для розташування кафе з літнім торговельним майданчиком" було передано в оренду ПП ОСОБА_3 земельну ділянку, загальною площею 0,2000 га на АДРЕСА_1. для розташування кафе з літнім торговельним майданчиком.
На виконання вказаного рішення, 16.05.2005 р. між Запорізькою міською радою - орендодавцем та Приватним підприємцем ОСОБА_3 - орендарем був укладений договір оренди земельної ділянки НОМЕР_1, за умовами якого орендодавець відповідно до рішення Запорізької міської ради №423/158 від 28.01.2005 р. надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (кадастрові номери НОМЕР_2, НОМЕР_3) розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
Сервіси для юристів